1860 гривень – достатньо за втрачене здоров’я?

До Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

Міська вулиця Дачна – для проїзду легковиком не зовсім придатна-вдачна, вкрита грязюкою і калюжами. Напередодні офіційного вшанування чорнобильців-ліквідаторів їдемо з головою їхньої районної спілки Миколою Скотарем до одного з тих, хто захищав тоді усіх нас від лютого атомного смерчу…

На сьогодні в районі залишилося 129 ліквідаторів, з яких першої категорії – 16, другої – 81, третьої – 32. І начебто всього 16 з них визнано інвалідами, захворювання яких пов’язані з наслідками Чорнобильської катастрофи. Хоча інвалідів тих – не дай Бог рахувати! Але здоров’я їхнє похитнулося і витікає, мов вода між пальці, мовляв, не від радіаційного впливу, а від чогось іншого… Якраз у той день одного такого побратима похоронили у місті, другому з села збиралися ноги, вкриті язвами і гангреною, ампутувати…
І від чого ж тоді став немічним – сибіряк, колись здоровань-красень, старший прапорщик Володимир Шаламов? Через два місяці, як вибухнув реактор атомної станції, групу військовослужбовців вертолітної частини відправили з Молдови в Чорнобиль. Володимир Кузьмич був техніком радіолокаційної станції. Каже, що гвинтокрилих машин у небі над чорнобильською зоною тоді було – “як мух”. Проби з повітря різні брали, досліджували територію на забруднення. А він на екрані локатора бачив, як за 11 кілометрів від нього “пихкав” смертоносними хмарами ядерний вулкан. Півтора місяця неподалік пробув Шаламов. А вистачило на все подальше життя. З 1986 року одержав статус ліквідатора другої категорії. А потім у Молдові зчинилося щось подібне тому, що зараз на Донбасі робиться, і родина Володимира Кузьмича переїхала до Корюківки. Влаштували свій побут, син Володя у міській комунальній службі працює. От тільки здоров’я 72-річного батька підводить. Дев’ять років тому два інсульти переніс, ноги відмовили. А групу інвалідності не оформляли йому, бо як призначать таку загального захворювання, то пенсія буде меншою. Хоча куди вже – менше! А інсульти, інфаркти у ліквідаторів тепер не пов’язують з наслідками Чорнобильської катастрофи – коментує Микола Скотар, який десятиліттями бореться за права своїх побратимів.

Микола Скотар і Володимир Шаламов зі своєю домашньою улюбленицею Сонькою

І пенсії Володимиру Кузьмичу не добавили, бо він військовий пенсіонер. Тепер такі люди он мітингують у столиці, добиваються справедливості. Чи зміниться щось для них, час покаже. Микола Миколайович і до народного депутата звертався, той із депутатським зверненням – до уряду щодо перерахування пенсій колишнім військовослужбовцям. Обіцяють вже кілька років, але й досі – “нуль”. Має Шаламов 25,5 року військової вислуги, а навіть “за Чорнобиль” нічого йому не доплачують. А спробуй не те що прожити, хоча б пролікуватися за таку пенсію! Добре, хоч М.Скотар домовився і через “Спілку Чорнобиль” коляску інвалідну з іноземної гуманітарної допомоги – чоловіку для пересування витребував. У хаті над його головою – поручень і ремені, руками братися і підніматися. Саморобні пандуси біля дверей, щоб коляскою можна виїжджати. А ще є у інваліда скромне прохання – під двором калюжу б засипати міським комунальникам, бо вода у двір тече, багнюку утворює. Може, хоч після дня вшанування ліквідаторів це бажання – здійсниться?..

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.