Бідний наш бюджет!

altСесія районної радиНе вистачає 21-го мільйона…

З 44 обраних депутатів на сесію прибули спочатку 30 (потім зайшли до зали ще четверо) – оголосив про правомірність січневого засідання голова районної ради Михайло Баклажко. 
Найперше вшанували хвилиною мовчання пам’ять жертв Євромайдану. Далі  приймався районний бюджет 2014 року…

 

Про намічені доходи і видатки річного кошторису доповідала начальник фінансового управління райдержадміністрації Валентина Єременко (райбюджет публікується для ознайомлення). Навіть проти минулорічного бюджету в ньому з’явилися великі “мінуси”. Загалом на потреби бюджетної сфери району у загальній сумі 93 мільйони гривень – не вистачає 21-го мільйона. У тому числі залишається і значна минулорічна кредиторська заборгованість. З  позитивних змін – зменшені тарифи на газопостачання для опалення бюджетних установ і закладів. Серед запланованих видатків – і 400 тис. грн. для придбання квартир лікарям…
Державний бюджет у парламенті приймався за скороченою процедурою і без обговорення. А у виступах при обговоренні райбюджету депутат Микола Васянович висловився за гласне, прозоре прийняття владних рішень і – відмову від помилкових, на його думку, зокрема, щодо фінансування надто вартісної реконструкції старої міської школи під гуртожиток для медиків. Депутат Микола Скотар турбувався про фінансову підтримку служби надзвичайних ситуацій та міліції  (на виконання програми профілактики правопорушень). М.Баклажко зауважив, що торік з прийнятих 45 районних програм фінансувалися лише 16, тобто треба розраховувати тільки на наявний бюджет…
І все ж на сесії затвердили районну програму “Почесний громадянин Корюківського району”. Також депутати проголосували за список з 20-ти осіб народних засідателів районного суду. Під час розгляду різного депутатам нагадали про необхідність подання своїх декларацій (про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру) – до 1 квітня.
При такій політичній та економічній ситуації нам усім залишається – залишатися оптимістами. Як казала раніше у вже минулі буремні роки одна сільська бабуся: “Пережили ізобіліє, переживем і голодівку”. От тільки – скільки нам переживати   всякого різного, коли вже нарешті українське суспільство  нормально заживе?! 
 

 

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.