У Холмах перебуває військовий підрозділ

alt6 березня Корюківщиною поповзли чутки: «У нашому районі з’явилися бійці чи то «Правого сектору», чи ще якісь, поставили намети на виїзді із Холмів у напрямку Семенівки…». Редакція одразу ж вирушила у Холми, щоб з’ясувати: хто вони, звідки прибули і з якою метою?
 
На «семенівському» повороті, за кількасот метрів від дороги, на полі побачили декілька одиниць військової техніки. І ніяких наметів. 
Озброївшись ручкою і блокнотом, прямую туди. «До нас хтось наближається…» – чую здалеку. Підходжу ближче, наперед вийшов молодий військовослужбовець. Представилася, запитую, чи можна поспілкуватися з кимось із старших. 
– Так, з майором, Зореславом Михайловичем…
Тут і майор підійшов, привітався.
– Можна з вами поговорити? – запитую.
– Звичайно, але, скоріш за все, не на всі ваші запитання надам відповіді, – відповідає доброзичливо. 
– Тож ви – не «Правий сектор»? – запитую.
– Ні, – посміхається. – Ми – військовослужбовці Збройних сил України.
– А звідки?
– З Житомирської області…
Розказав також, що прибули вони у Холми 3 березня. Перебувають тут «з метою захисту суверенітету України, її територіальної цілісності та незалежності». Про те, скільки є військовослужбовців і як довго вони пробудуть на Корюківщині, скромно промовчав.                               Розуміємо… 
– А яка мета вашого перебування у наших краях? 
– Скажемо так: ми – специфічний підрозділ для захисту нашої держави і її громадян від повітряного противника, можливого агресора.
– Слухайте, та ви, напевне, нагнали страху мешканцям селища? – запитую у малослівного майора. – Люди підходять, цікавляться?
– Підходять, і дуже часто, – посміхається. – Приїздили також сільський голова і директор сільгосппідприємства, запитували, чим можуть допомогти. Треба сказати, що місцеві жителі – дуже доброзичливі, активно нам допомагають і продуктами харчування, і дровами, бо з цим у нас – проблема. Запрошують у лазні, їдальні, та й взагалі ладні носити ледь не гарячі обіди! Дуже вдячні їм…
 
«Це наші, зв’язківці…»
 
Холминці на появу військових у селищі реагують досить спокійно. Наче вони тут були завжди. Пенсіонерка Надія Михайлівна, яка мешкає поблизу «семенівського» повороту, запевнила:
– А чого їх боятися? Це ж – наші, зв’язківці. Стоять собі і нікого не чіпають, по селищу не ходять… 
Одними з перших запропонували свою підтримку керівники установ і підприємств селища.  
– Допомогли дровами, картоплею, – каже директор школи Олександр Шевчик. – З продуктів, які назносили їм люди, у шкільній їдальні варимо гарячі обіди.
– Я теж під’їжджав до них. Завіз сала, хліба, продуктів, – розказав Віктор Самойленко, директор ПСП «Червоний маяк». – Ну, а як інакше – це ж діти наші стоять! Холминці цікавляться, хто то вони такі, – розказую. Але ніякої паніки з цього приводу серед людей немає.
Селищний голова Микола Дорошко теж відвідав військовослужбовців, поспілкувався, пообіцяв допомогу і всіляке сприяння. 

 

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.