Вертольоти над Корюківщиною

altКоли у передобідню пору 19 березня жителі Корюківки почули наростаючий гуркіт у небі, мороз поза шкірою пішов у багатьох. Люди прилинули до вікон, юрбою і поодинці висипали на вулицю – дуже низько над землею пролетів вертоліт, нарізаючи кола над центром міста. «Боже мій, це – російський!..» – вигукнув хтось із відвідувачів редакції. І перше, що побачили ми в очах один одного – страх…
 Паніка!
«Єдина думка, яка миттєво виникла, за лічені секунди, – кинути все і бігти забирати дитину зі школи!..» – пізніше поділилася враженнями колега. Але тоді ті декілька хвилин здалися нам вічністю. «Та український це вертоліт! – запевнили, роздивившись, колеги-чоловіки. –  Заспокойтеся…». Але тривожне відчуття ніяк не вдавалося втамувати. Чому він літав настільки низько?
Через деякий час до редакції посипалися дзвінки. Схвильовані не на жарт люди шукали бодай якоїсь підтримки і відповідей на багато враз виниклих запитань. І ми вислуховували, розмовляли, заспокоювали, оперуючи інформацією, яку самі мали на той час.
– Я ніколи не зверталася у редакцію, – сказала у слухавку стривожена жінка, яка мешкає у п`ятиповерхівці за першою школою. – Але з кимось треба поговорити. Минуло майже дві години – ніяк не можу відійти.
…Я була на кухні, саме готувалася до сороковин по батьку. Почувши гул за вікном, виглянула і очам своїм не повірила: «вертушка» зависла дуже низько над землею. Було таке враження, що позбиває антени на дахах! Побігла на балкон, відчинила двері. Мені вдалося добре роздивитися двох чоловіків, навіть їхні обличчя! Перший, у сонцезахисних окулярах, вусатий, виглядав з прочинених дверей. Другий же сидів і тримав у руках якесь обладнання продовгуватої форми. Пізніше, знайомі, які служили в армії, розповіли, що то міг бути сканер, мовляв, вони, напевне, сканували місцевість. А ще додали, що на українських вертольотах повинні бути такі собі розпізнавальні знаки – жовті і сині кола. А їх не було! Принаймні, я їх не побачила…
Вертоліт зробив коло у повітрі. За ці секунди, гадаю, не лише мною оволоділа паніка. Особливо страшно було за дітей. Що це коїться?..
Версії: офіційна і «народна»
Цього ж дня, обідньої пори, в Інтернеті з’явився також декількасекундний відеоролик ( http://www.youtube.com/watch?v=vDxJTND9Q2I ) події з коментарем–інформацією, який підштовхує до думки, що це ж таки була російська «вертушка».
Щоб відкинути домисли, по роз’яснення редакція звернулася у Корюківський райвійськкомат. Нам повідомили, що цього дня над Корюківщиною чотири вертольоти українських військових відслідковували газотранспортну систему. У телефонній розмові з нашим колегою Андрієм Навродським начальник Чернігівського регіонального медіа-центру Міністерства оборони України підполковник Вадим Мисник повідомив, що Збройні сили України здійснюють заходи з приведення підрозділів у найвищий ступінь бойової готовності та підготовки до мобілізаційного розгортання відповідно до планових навчань. І маневри бойових одиниць українських повітряних сил на території Чернігівщини відбувалися планово. Тож населенню хвилюватися не варто.
Це офіційна версія. А є ще й «народна»! Корюківкою гуляють чутки, що «на бойовому вертольоті «МІ-24» кружляв над містом військовослужбовець, колишній корюківчанин, який показував своїм колегам район Милейок, де провів своє дитинство, і першу школу, учнем якої був свого часу». Оце молодець, оце відвідав маленьку батьківщину – земляків ледь до інфаркту не довів!
 ***
Будь-яка паніка завжди займає нішу відсутності інформації. Як би там не було, але люди зараз вкрай наелектризовані. У нинішній, дуже непростий час для нашої країни, кожному треба зберігати спокій і не розпускати тривожних здогадок, бо необґрунтований страх вибиває землю з-під ніг. А нам цього не треба.  Отож, зберігаймо серця гарячими, а голови – холодними.

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.