6 червня відзначали День журналіста

Ще один рік промайнув наче один день. Ще одна підшивка «Маяка»…

А пам’ятаєте, як починався 2017-й? З конфлікту у Корюківському держлісгоспі. Там трудовий колектив вимагав звільнити керівника. І зрештою, як не пручався молодий очільник – поступився та пішов. А ось інше важливе питання, яке, здавалося б, мало давно вирішитися – чи стане Корюківська ЦРЛ госпітальним центром – зависло й до сьогодні. Чомусь мовчать і про будівництво нової церкви для парафіян УПЦ Київського патріархату. Хоча депутати були «за», треба було лише вибрати місце. А рівно рік тому, 6 червня, безмежно сумуюча Корюківщина з невимовним болем і сумом чекала на евакуаційний автомобіль «Яноли». У ньому в свій останній путь із зони АТО на малу батьківщину їхав 21 – річний Михайло Кобець з Білошицької Слободи. 3 червня під час артобстрілу героя не стало. Він віддав своє молоде життя за Україну, за кожного з нас…
Газетярі увесь цей рік з тривогою стежили за реформуванням «Укрпошти», яка спочатку стала акціонерним товариством, згодом збільшила тарифи на розповсюдження періодичних видань, а потім вирішила запровадити на Чернігівщині пілотний проект зі створення пересувних поштових відділень. Щиро сподіваємося, що такі кардинальні перетворення у колег не вплинуть на якість доставки нашої газети. Принаймні начальник корюківського відділення Андрій Тосенко запевняє, що все буде добре, якщо ви, наші читачі, й надалі передплачуватимете «Маяк». Іншими словами: буде попит на їхні послуги – обов’язково задовольнятимуть. Андрій Володимирович каже, якщо у будь – якому населеному пункті району люди активно «виписуватимуть» пресу, то там і листонош ніхто не скорочуватиме, і пересувні бригади приїздитимуть. Виходить, що велика роль у цій справі відводиться саме мешканцям сіл, бо у місті фактично нічого не зміниться. Не підведете нас, дорогі читачі?
Сьогодні досить непросто виживати реформованим, незалежним від влади газетам. А тут ще й проблеми з газетним папером, який раніше українські видавництва закуповували в Росії, бо в Україні немає жодного підприємства, яке б його виготовляло. І цілком логічно, що з країною – агресором такі справи не роблять. Отже, газети змушені були волати на всю країну, щоб нарешті влада у столиці почула нас. Бо якщо завтра не буде паперу – газети не вийдуть! Спасибі нашому депутату Анатолію Євлахову, який намагається допомогти. Він звернувся безпосередньо до прем’єр – міністра Володимира Гройсмана і вимагає, зокрема: запровадити пільгові тарифи на доставку періодичних видань в прикордонних з агресором регіонах (Чернігівській, Сумській, Харківській, Донецькій, Луганській областях); забезпечити регулярну (не рідше 1 разу на тиждень) доставку друкованих видань незалежно від рентабельності даної послуги; за необхідності розробити механізм компенсації різниці в тарифах та винести на розгляд Верховної Ради України проект відповідних змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» тощо.
Щиро сподіваємося, що наша боротьба увінчається успіхом. Вітаємо з професійним святом усіх до нього причетних, а найкращі побажання міцного здоров’я, достатку і мирного неба – нашим ветеранам.

Залишити коментар