95-та весна Лаврентійовича

30 березня учаснику бойових дій Великої Вітчизняної війни Івану Пуховому з Домашлина виповнилося 95 років

998

Іван Пуховий, 2012 рік.

 

. Вітати Івана Лаврентійовича зійшлися і рідні, і гості, влада: сільська і районна. Говорили багато хороших слів, навіть поспівали… Не вдалося приїхати лише двом синам з Москви та доньці з Далекого Сходу, але подумки вони тепло обіймали свого тата, який разом з покійною вже матір’ю виростив їх сімох, поставив на крило і з батьківським благословенням пустив у доросле життя.
…Колись того, хто побував у німецькому полоні, ледь не зрадником вважали. Про І. Пухового, який свого часу, будучи солдатом строкової служби теж побував у пазурах ворога, так не казали, але й зайвий раз не згадували. Напевне, йому це дуже боліло, бо у ворожій неволі він ледь вижив. Після звільнення знову воював, у Чехії, потім охороняв військовополонених німців у Моршині. Війна для нього закінчилася у 1946 році, коли повернувся у Домашлин. Важко було, сутужно. Але з Божою поміччю і вірою у краще обзавівся сім’єю, долаючи разом зі своєю Єфросинією Леонтіївною всі життєві негаразди. Нема вже на світі його Проні… Немає й сина, Михайла…
Скільки й знаю Івана Лаврентійовича, у нього сумні очі. Добрі, глибокі, але сумні. Бо за 95 років вони бачили ой як багато!.. Нехай же їм вдасться побачити ще не одну переможну весну, на яку так чекає старий солдат. З роси й води, Вам, Іване Лаврентійовичу!

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.