Біженці

Неспокійна Батьківщина – Події на Луганщині змусили Єву Носову приїхати жити до дітей у Корюківку. Стати біженкою без прав..

drf

Єва Новікова з донькою Юлею та внуками Женею і Богданчиком на порозі свого тимчасового прихистку /фото автора

Очі недоспані і сумні. Повернувшись із нічної зміни на одному з корюківських деревообробних підприємств, куди влаштувалася „колодки тягати”, тендітна 48-річна жіночка поспішила до старшої доньки, що мешкає по вул. Гагаріна. Сама ж недавно переїхала до маленької хатинки на міській вулиці Кошового, яку винаймає разом з меншою донькою, котра переживає непросте розлучення з чоловіком… Життєві обставини наче перевіряють на міць.

 „Встигнути  побачити доньок”

Єву Носову з Корюківщиною доля пов`язала давно. Ще у молоді літа разом з чоловіком приїхали до лісового краю на заробітки, „на картоплю”, а залишилися у Домашлині на п`ятнадцять років. Народилися діти – Оля, Юля та Юра. Старша вийшла заміж у Корюківку, за нею і Юля закохалася у набагато старшого чоловіка, і відразу після випускного вечора почала будувати сімейне життя у Олександрівці. Чоловік Єви повернувся до Луганська і влаштувався працювати на шахту. Єва з сином через деякий час поїхали за ним.
Вже три роки, як хвороба забрала у Єви Носової чоловіка. Напевно, жінка так і мешкала б удвох з тринадцятирічним сином у великому приватному будинку, якби не останні події в Україні. „Всюди блокпости, постійно горять автомобільні шини, стріляють, – неохоче розповідає Єва Гедеонівна, – люди настільки знервовані, що достатньо лише слова, іскорки, щоб оскаженіти і почати творити непоправне. Якоїсь миті я зловила себе на думці: „Хоча б доньок і внучат побачити встигнути”. Рішення їхати в Корюківку прийшло до жінки саме по собі. Тож, розпродавши домашню худобу: телицю та птицю і, здавши будинок квартирантам, удвох з сином перебралися до старшої донечки Олі у Корюківку.

Як у рукавичці

У Олі з Дімою шлюб міцний. Певний час молоде подружжя мешкало з батьками чоловіка, але згодом вирішили спробувати самостійності. Зараз вони винаймають будинок по провулку Гагаріна, де проживають вчотирьох – півроку тому Оля народила другу дитину.
А у сімейному житті меншої сестри – 25-річної Юлі – все навпаки. Вона пішла від чоловіка. Шестирічний шлюб закінчився втечею. „Весь мій „спадок” – двоє діток, кізка, песик та кошеня”, – говорить Юля. З усім цим багатством її прихистили сестричка з зятем. А невдовзі до дітей приїхала і Єва Гедеонівна з сином – також втекла не від хорошого життя. „У мене чудовий зять, – каже Єва Носова, – не кожен таке б витримав. Стільки жінчиних родичів „понаїхало”: сестра – з двома діточками, я – з сином, і у самих же – двоє… Кожен зі своїми проблемами. А він і поганого слова не сказав.”

Тимчасове  життя

Зятеву гостинність Єва Гедеонівна випробовувати не стала. „Гості, хай навіть і рідні, дорогі два-три дні, – каже жінка, – а далі і честь треба знати.” Підшукала будиночок і переїхала з донькою та трьома неповнолітніми дітьми у дві невеличкі кімнати. Ні газу, ні води у господарстві немає. Проте – окремо. Син Єви Носової зараз навчається у сьомому класі першої школи, а от із внучатами – проблеми. Донька Юля працює разом з мамою на пилорамі, переважно вночі. Насправді це дуже важко. І не тільки тому, що фізична праця, а й тому, що постійні нічні зміни людині даються вдвічі тяжче. А денна робота на тому ж таки підприємстві для Юлі – поки недоступна, бо дітей без нагляду залишити не може. Садочки у Корюківці переповнені. Ось сьогодні, наприклад, тринадцятирічний Юра за племінниками п`яти та шести років наглядає, поки Юля пішла до «колишнього», речі забрати.

Гуси

„Якби справжніми біженцями були, за документами, – розмірковує старша донька Оля, – можливо б, на якусь підтримку від держави можна було розраховувати…” На хвилину запанувала тиша. „І все ж, – перериває паузу Єва Гедеонівна, – люди у вас набагато гостинніші, ніж у нас. І земля родючіша, і народ добріший. Недавно три гуски, яких дала на розведення господарства старша донька, не повернулися додому. Я була впевнена, що про них варто забути. У нас би так і було. Аж увечері якийсь дідусь заглянув: „Де гусочки ваші, знаєте?..” З`ясувалося, що одна з господинь, звуть її Ніна, запримітила, що чиїсь гуси приблудилися. Загнала до сусідського сарайчика і чи не всю вулицю поставила на ноги, шукаючи власника. Спасибі їй і тим людям, що прихистили птицю, годували».

Від автора: Довелося кілька разів спілкуватися з цією родиною. Найбільше вразила сила духу Єви Гедеонівни. Жінка, щоб прогодувати дітей і внучат, з хворими нирками тягає колодки на виробництві, а потім, повертаючись додому, намагається облаштувати побут старими шпалерами, які дістала „по дешевці”. Вона – не скаржиться, стійко приймає удар. Юля – молода дівчина, якій ще довго доведеться оговтуватися від „сімейного щастя”, ставити на ноги двох своїх пташенят. У меншого, до того ж, проблеми із серцем. Для господарства Юля тягає відрами до двору колодязьну воду, а питну – дозволяють брати у себе сусіди. „Слава Богу, хоч мило тепер у нас є, – каже Юля, – вмиваючи малечу, – дали аванс на пилорамі, а то і на хліб не було…” А ще у Юлі кілька років немає мобільного телефону. Так і залишилися обіцянки чоловіка подарувати його і зимову курточку.
Ці жіночки, яких з`єднали не тільки сімейні зв`язки, але і життєві обставини – такі беззахисні і водночас – такі сильні через те, що наважилися вирватися із того буття, яке несло загрозу життю чи то психіці, і спробували побудувати нове. Як живуть біженці справжні, чи не справжні? Важко.

P.S. У скрутних ситуаціях на допомогу завжди приходять люди, які, окрім співчуття і розуміння, беруть участь у розв`язанні проблеми. І там, де, здавалося б, вони зарадили на крок, насправді допомогли перестрибнути через прірву. „Двоє Юлиних діток відвідуватимуть наш дитсадочок, – розповіла завідувач міського дошкільного закладу „Дельфін” Віра Рябченко. І це найкраща новина за останній час…

32 коментарів

  1. Елена говорить:

    Доброго дня всім читачам газети “Маяк”. Доношу до всіх читачив газети, що ця стаття про біженців повний і безглуздий “бред”. Багато,чого вимисленного і неправдивого. І до чого тут розповідь Юлії про розлучення і все таке,які вони всі нещасні,в яких і мила не було. Скажу вам відверто,я знаю цю сімью уже давно,вони дуже люблять брехати дивлячись вам у вічі,а робити із себе жертв -це найголовніше,що вони вміють. І Юля утекла від чоловіка не тому що не витримала лихої долі, а тому що не хотіла йому ні в чому допомагати,навіть їсти приготувати для чоловіка їй були лінь,і ніколи за телевізором. Ви спитайте сусідів,чи виходила Юля на город коли небудь,а лише тільки сиділа і мріяла про новий тепефон і куртку. А чи знає Юля, що щоб щось отримати треба працювати,а не лінитися і просити щось треба тільки тоді коли ти цього справді заслуговуеш. Скажіть,люди чи заслуговує жінка на телефон і куртку,коли чоловік працює за двох,приходить додому,а в хаті повний безлад, і не сніданку,не обіду,не вечері? А Ева нещасна мати і бабуся також розповідає казки. Але якщо ви пишете про біженців,то пишіть про біженців, а не про особисте життя людей,в якому нагло обманюєте і пишете зовсім беглузді речі, про які зовсім нічого не знаєте.

  2. Дмитрий говорить:

    А сейчас много кто из молодёжи работать не хотят. Особенно слабый пол. Им вдолбили, что их принцес должны на руках носить и мужчины им всем должны. А на руки многих девчат посмотрю и думаю, как с такими когтями можно посуду помыть? Разве что сено погрести. Про эту семью тоже немного знаю и догадываюсь почему у детей хвор1 нирки. Скорей всего автор хотел писать больше о “б1женцах” нежели о социальном положении наших граждан.

  3. Елена говорить:

    Дмитрий, у вас наверное ошибочка вышла. У детей с почками все в порядке,это проблемы их бабушки Эвы Носовой.

  4. Юра говорить:

    А вы, наверное, свекрось, раз столько знаете про то, как Юля не справляется с обязанностями жены? А вы, Дмитрий, возможно муж, раз в таком убогом убранстве молодой барышни увидели “когти”?

  5. Елена говорить:

    ЮРА,ВЫ СНАЧАЛА НАУЧИТЕСЬ ПИСАТЬ И ЧИТАТЬ НОРМАЛЬНО, А ПОТОМ УЖЕ КОММЕНТИРУЙТЕ. Я НЕ “свекрось” КАК ВЫ ВЫРАЗИЛИСЬ!

  6. Юра говорить:

    Поменьше агресии, Елена!!! А то бросаетесь на каждую букву!!! Я просто задал вопрос и хотел бы получить ответ, чтобы проанализировать ситуацию…

  7. Елена говорить:

    А что вам анализировать,вы что корреспондент газеты?

  8. Дмитрий говорить:

    Юра, о когтях я в общем о сегодняшних молодых девушках говорю, а не об представителях этой семьи. Елена, а там еще и с сердцем проблемка.

  9. Елена говорить:

    Дмитрий,со слов Юли с сердцем есть проблема у меньшего, так чего она не лечит ребенка, пускай займется и вылечил его,она же мать, это ее святая обязанность, а то только говорит много и врет,а ничего не делает для того,чтобы дети были здоровыми. А у Евы Носовой проблемы с почками,
    меньше пить нужно и все будет хорошо.
    Дмитрий,вы корреспондент или так просто пообщаться?

  10. Юра говорить:

    Вообще-то, анализ – это, по-моему, нормально для каждого думающего человека. Если существует такая реакция на публикацию, значит “задело за живое”. Вот я и интересуюсь, кто вы – родственник, допустим свекровь, которая проживала рядом и знает, что “навіть їсти приготувати для чоловіка їй були лінь” или вы таким образом выражаете негативное отношение к Юле. А то ведь как часто бывает: для семьи он (она) – один (одна), а для общества – другой (другая). Такой себе волк в овечьей шкуре. И для соседей, и для дальних родственником – он хороший, тем более для родственником. Кто же станет защищать “чужую кровь”?

  11. Елена говорить:

    Ну, вот и анализируйте, и узнавайте кто есть кто, если вам так интересно. Узнайте сначала кто свекровь и есть ли у нее вообще интернет?
    И нужна ли вообще ей эта вся грязь?
    Вот ваши слова “Такой себе волк в овечьей шкуре” как раз про Юлю и ее маму Эву. Это настоящие что не наесть волки, которым нужны только деньги, хоть от государства,хоть от кого либо другого, и они за них вам и овечками, и волками прикинутся, обманут, и будут такими хорошими,зачаруют…Цыгане.
    Если уж вам так интересно, то напишите мне напрямую и не устраивайте допросы. Что Юра,что Дима складывается впечатления,что вы корреспонденты газеты, которые просто сидят на сайте и пишут коменты, что-то вы на интересующихся просто так людей мало похожи.

  12. Юра говорить:

    Мда-а-а! Валерьяночки, валерьяночки…

  13. Елена говорить:

    Юрий вам нужна валерьянка?

  14. Юра говорить:

    Я не имею ни малейшего желания спрягаться с вами в словесной поединке. Тут все ясно!

  15. Елена говорить:

    Очень хорошо,что вам ясно, я рада за вас!

  16. Дмитрий говорить:

    Елена, почитайте вверху – кореспондента звать Виктория. И в первом своем комменте я с Вами был согласен. Хотите совет? Сделайте свое расследование и напишите свою альтернативную заметку. А то такое впечатление, что здесь сьемки программы “Сус1дськ1 в1йни”. А газете тоже вопрос: где заметки о патриотической молодежи? Власть как готовит нам всем замену? Я уже боюсь не только за свое будущее. Развейте мой пессимизм.

  17. Елена говорить:

    Спасибо,Дмитрий,я знаю как зовут корреспондента этой статьи и мне очень жаль что Виктория написала сказку для читателей Маяка,в которых много ВРАНЬЯ.

  18. Автор говорить:

    Елена, если вы считаете что статья – сказка, укажите сказочные моменты?

  19. Елена говорить:

    Вы и сами о них знаете прекрасно,если нет напишите мне и я расскажу вам.

  20. Автор говорить:

    Я,как автор,утверждаю,что факты,изложенные в статье-имеют место.Вы в своих комментариях пишите,что вся статья – сказка.Если вы на весь инет называете публикацию враньем,будьте столь любезны, публично указать на не правдивые моменты в данной, конкретной статье.

  21. Елена говорить:

    Действительно, вы как автор можете писать все, что хотите. Также и ваши беженцы могут говорить все что хотят для их выгоды, но не все что вы написали с их слов правда. И скажите,автор,к чему в вашей статье о беженцах говорится о разводе, к чему рассказываете о несчастной девушке? Пишите о беженке Эве с Луганска, так пишите, кто не дает….зачем приплетать еще массу родственников, и их историй,где много сказок. Вы наверное мало были в этой семье,зайдите еще раз…они еще вам на несколько статей расскажут сказок,зайдите к односельчанам,где они раньше жили,тоже массу историй услышите и все правдивые,вот так и ваш рейтинг в газете будет подыматься…

  22. Виктор говорить:

    „Якби справжніми біженцями були, за документами, – розмірковує старша донька Оля, – можливо б, на якусь підтримку від держави можна було розраховувати…”
    Вот и вся правда. Они сами понимают, что никакие они не беженцы, а просто мать приехала к детям жить. Сменила так сказать обстановку. А какой там дом остался, можно много чего придумать…

  23. Григорий Анатолиевич говорить:

    Видимо произошла ошибка и мой комментарий “случайно” удалили. Так вот, повторюсь…
    В данной статье только 2 факта: 1)Юля с Евой работают на пилораме и 2)Юля разошлась с мужем. Все остальное – сплошная недосказанность и искажение информации. Видимо, это и есть та самая сказка, умело продуманная “беженцами”.
    Я не первый год знаю эту семью и, позвольте внести ясность, рассказать мог бы многое, да не хочется их позорить. Таким людям сколько добра не делай – они и спасибо не скажут, еще и зашморг на шее помогут затянуть.
    Кого действительно жаль – так это мужа этой самой Юли. Я бы ему ежемесячную премию за терпение выдавал. Она неуровновешенный и эгоистичный человек.
    Пусть бы лучше юная леди рассказала, как она любит оскорблять и поднимать руку на людей, чуть ли не в три раза старше ее по возрасту. И НЕ ЕДИНОЖДЫ!
    Всегда выписывал вашу газету, но теперь я крайне разочарован – оказывается, врут не только политики, но и издания, которым мы много лет доверяли. И теперь, чтобы попасть на первую страницу “раенки” нужно просто смотреть в глаза и красиво врать. И тебя все пожалеют, да только не те, кто знает лично! БРАВО АВТОРУ!
    Детей жаль, конечно, чему они могут научиться в тех, кто начинает новую жизнь с вранья!?

  24. Олександр говорить:

    Знаю цю так звану сім`ю, не з чужих слів. Шість років споглядаю цю Санту-Барбару. І правильно зробила, що втекла від того дуріка. Чому ж ви Оленко, не розповісте, що він має справочку?.. Замість того, щоб називати автора брехуном, краще б допомогли тим нещасним дітям.

  25. Виктория говорить:

    Та ну, не з чужих кажете!? Тоді зі слів “бідної дружини” однозначно – бо вона, не заперечую, говорити гарно вміє. Звичайно, правильно, що втекла – і хай назад дорогу забуде. І дай Боже, щоб у її житті з’явився чоловік, який таку лежнюгу терпіти буде.
    І навіщо обзивати людину? До чого тут справочка? Хто близько спілкується з цим хлопцем, той знає його як добру і порядну людину, хорошого друга,що ніколи і мухи не образить. Аби ви дійсно знали цю сім`ю так добре, як заявляєте, то, впевнена, не посміли б сказати такого.
    Думаю, якби у вас була така “турботлива” дружина, що ті ж 6 років зображала сплячу красуню біля телевізора – ви б зараз по-іншому говорили.
    Тому не знаю, що ви там споглядаєте і оце думаю чи ви, часом, не ще один “брехунець” підісланий спасати честь біженців, так як цілком очевидно, що написане в газеті обурило делеко не одну мене – люди-то не сліпі.

  26. Марі говорить:

    А вам не здається, шановні, що ви всі надто захопилися Юлею, замість того, щоб подивитися, як кажуть, у корінь. Є дві жінки, які, як пише автор, втекли від життєвих обставин. Є діти, які не винні у тому, що взагалі народилися. Якщо б ви так гаряче не коментували, ніхто із сторонніх і не знав би всього сімейного бруду. То може досить з`ясовувати стосунки і поливати багном всіх, хто не подобається.

  27. Дмитрий говорить:

    Действительно, ребята, кто о детях подумал? Как им в таких ситуациях помочь? После того, как почитал статью Одер1й, несколько дней как прибитый ходил.

  28. Виктория говорить:

    Марі, може і надто… та чи спроста? Я оце зрю в корінь і не розумію, для чого взагалі була та стаття? Ці люди мають землю в Корюківському районі і, виходить, ніякі вони не біженці. А коли вони говорять всілякі нісенітниці, а про це ще і в газеті пишуть – знаєте,якось не по собі стає.
    Та і бруду б цього не було, якби не спровокувала стаття, все почалося ще звідти. То чому люди, які знають правду повинні мовчати і спострігати, як бруд ллється не в тому напрямку?
    А якщо ви дітям хотіли допомогти, то давайте будемо допомагати, а не писати статті, які не нресуть ніякої користі, а лише розпалювать чвари.

  29. Марі говорить:

    Не те, щоб я ставала на бок автора чи ваш, упаси Господи. Коли сім`я розбивається – лише один винним не може бути. І це істина. Сподіваюся, ви заперечувати не будете. Але, вибачте, у статті ніякого бруду я не побачила. Можливо, там і є недомовлене, але особисто для себе я зробила висноски, що дітям потрібно допомогти. Що і зробила – відвезла деякі речі свого сина, з яких він давно виріс. Я допомогла дітям! І якби не публікація, я навіть і гадки б не мала, що є така сім`я. У чому ж несінітниці??? У тому, що дітям потрібна допомога, бо батьки побили горшки? Виходить, якщо мати “брехуха”, а батько “дурік”, то сидіть дітки голодранцями, поки родичі та знайомі не розберуться, хто винен. Що вас більше обурило: те що Юля на першій сторінці “красувалася” чи те, що дітям можливо хто і допоможе, не знаючи про характеристику батьків???

  30. Елена говорить:

    Олександр,во первых не все люди со справкой такие как вы их описали,а вот вы действительно такой как говорите о других и без справки видно. Во вторых даже справка НЕ ПРИГОВОР, народа и без справок дурного хватает и вы увы не исключение. И дети совсем не несчастные как вы пишите, все в них было, по крайней мере то,что могли они себе позволить по своим заработками.
    А какая у этих детей ситуация? Скажите пожалуйста,миллионы людей разводятся, конечно дети страдают от этого никто не спорит, но у детей есть и мама и папа, бабушки – этого мало? Они не сироты и ни кем не брошены,а если молодая мама Юля не может с ними справится, то можем ей помочь.

  31. Виктор говорить:

    Так надо было назвать статью “Поможем детям безответственных родителей”, а не выполнять политический заказ Киева, который развязал братоубийственную войну на юго-востоке страны!

  32. flokinEn говорить:

    Классная статья

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.