Блискавка забрала в інший світ п`ятирічну дитину

kjikk

Молода сім’я Ананченків мала корову, оскільки у них було кілька неповнолітніх діток. Її випасали неподалік своїх городів. І 27 травня господар Анатолій погнав її з сином Женею на старе місце, до лісосмуги.

Цього дня дощів обложних, як кажуть у селі, ніхто не чекав. І прогнози обіцяли тільки короткочасні.
– І добре, напасеться корівка, – висловлювався Анатолій. – А паші там вистачає. Буде молочко.
Настрій у господаря був чудовий. У сина не гірший. Підпасували, перекидалися слівцем. Перепочивали біля великої лісосмуги. Так швидко пролітали година за годиною.
А в цей час вдома дружина Аліна готувала обід. Щоб не приганяти корівчину у полудень додому, склала до авоськи харчі. І щоб швидше, велосипедом повезла до чоловіка. З собою взяла малолітніх сина Вадима і доньку Яну. За словами матері, коли подолали половину шляху, уже виривався дощ. Він був не густий, не наганяв страху.
Уже скоро побачила Анатолія і сина. Під’їхали до лісосмуги і дружина запросила переобідати під деревами – липами та березами.
– Велосипед я поставила неподалік. Усі ми всілися між липами, – пригадує молода господиня. – Сиділи на землі під стовбурами, і раптом несподівано вдарила блискавка. Діти враз попадали і чоловік теж. А мене страшенна сила відкинула на метр від них. Помітила, що синочок Вадим був нерухомий. Взялися робити штучне дихання: спочатку я, потім сусідка Олена Жигайло, наш хороший знайомий Вітя. Можливо, з півгодини ми робили його. Відразу у Вадимчика очі підкотилися під лоба, а потім – опустилися… Я на руки брала синочка, і мені здавалося, що він живий.
Часу не гаяли. «Швидку» з Холмів викликали відразу. Вона приїхала через 30-40 хвилин. Вадимчику знову робили штучне дихання. Тільки ознак життя не помічалося.
Мати Аліна нічого вранці не передчувала, і сновидіння не підказало біду. Тільки рідна сестра Таня, яка проживає у Чернігові, інтуїтивно «бачила» неладне.
– Ходжу я по хаті і біля неї, чую якесь дитя плаче. Думала, моє. Підходжу – спить. Знову відходжу від нього – дитячий плач. Я думала, що то моя дочечка Ярослава, яка живе у Козилівці, і скучає за мною.
Того ж дня Анатолія Ананченка, який перебував у тяжкому стані, і восьмилітню доньку Яну помістили в Корюківську районну центральну лікарню. У дівчинки дуже боліли ноги. За словами матері, блискавка пройшлася через них, та вже в обох поступово пішло на поправку.
– Ліками обіцяли допомогти у благодійному фонді «Слов’янський», – говорить козилівський сільський голова Петро Рубець. Я їздив до Корюківки 28 травня, а 27 мені так було гірко – я виносив мертве тіло Владика з лікарні на своїх руках та заносив до районного моргу і відчував душею плачевні почуття. Для нашого великого села і батьків – то велика втрата. Неприємно, коли з життя іде літня людина, а найгірше – коли раптово помирають діти.
Коротко про Вадимчика. Він ріс потішний. Його дуже любили сестрички, батьки. Любив він ходити і дивувати дитячими висловами свого хрещеного батька Василя Васильченка. Хлопчику за місяць було б п’ять років.
Саму ж родину Ананченків знають у селі добре. Обоє безробітні. Кошти заробляли випадковими підробітками. Також жили «на дитячі». Допомагала корівка молоком і сиром, тому старанно і доглядали за нею.
Варто сказати, що Аліні 27 травня теж не повезло – блискавка і її зачепила – на руках, спині, в інших місцях тулуба – синці, болять руки, ноги, аж наче викручує їх. Усі «автографи» блискавки показала на собі.
Вадимчика ховали 29 травня. Хлопчика в останній путь проводжало багато козилівців.

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.