День пам`яті та надії

dgfghg

9 травня 1945 року назавжди увійшло в історію як День Перемоги у найбільшій і найкривавішій війні на нашій планеті.

І встають у пам’яті дороги,
Ті, що вдалося нам пройти,
Щоб багряний прапор Перемоги
Над Рейхстагом гордо піднести.
Василь Симоненко

Друга світова війна тривала цілих шість років. У її вир було втягнуто 61 державу. Армії воюючих сторін нараховували понад 110 мільйонів чоловік. Війна забрала більше 50 мільйонів життів. Пам’ять про ці жертви зобов’язує всіх нас пройнятися усвідомленням того, що коли б не було спільної Перемоги над фашизмом, покоління, що прийшли в життя після війни, взагалі б не народилися, і не було б не лише України як суверенної держави, а й української нації. Наш громадянський обов’язок — увічнити пам’ять полеглих, зберегти пам’ятки та воєнно-історичні реліквії.
6 травня Корюківським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді спільно з Районним будинком культури, спілкою ветеранів та за підтримки відділу освіти проведено захід для учнів місцевих шкіл під гаслом « І встають у пам’яті дороги, ті, що вдалося нам пройти…». В рамках тематичного заходу учні переглянули презентацію про ветеранів, запрошених на захід. Драматичний номер «Листи… із безсмертя » перенесли учасників заходу у тривожну атмосферу воєнних років. У дарунок почесним гостям учасники художньої самодіяльності виконали пісні, танці воєнних часів. На згадку про захід ветерани отримали квіти та подарунки від фонду «Слов’янський», постійного помічника у проведенні патріотичних заходів.
Не є секретом те, що не всі подвиги отримали офіційне визнання, реалії сьогодення вимагають висвітлення історичної правди. В рамках підготовки до заходу працівники Центру натрапили на історію нашого земляка, уродженця с. Домашлин Степана Гавриловича Орєшка – людини, яка пройшла всю війну.
На дійсну службу Степан Гаврилович був призваний у 1939 році. Велику Вітчизняну зустрів на річці Титівці в Мурманській області. Там же був тяжко поранений, після чого довго лікувався у військових госпіталях Мурманська, Архангельська, Пермі і Ярославля. Після одужання С. Орєшко брав участь у визволенні Прибалтики, Західної України і Білорусії. Тривалий час воював у відділенні розвідки. Наприкінці війни потрапив у 150-ту стрілецьку дивізію 674 стрілецького полку, яка брала Берлін.
Взяття Берліна – тріумфальна подія, до якої солдати йшли довгі чотири роки. І цей шлях рясно устелений солдатськими долями… За офіційною версією, червоний прапор над Рейхстагом піднімали сержант М.А. Єгоров і молодший сержант М.В. Кантарія, за що вони отримали високі звання Героїв Радянського Союзу і титули героїв Берлінського штурму.Та нинішні історичні документи свідчать про те, що на дах Рейхстагу піднімалося одразу декілька груп з прапорами, і з приводу того, хто був першим, досі ведуться суперечки. Суперечливою є навіть дата встановлення прапора, не говорячи вже про особистості героїв.
У нагородному листі на ім’я С.Г. Орєшка від 6 травня 1945 р., підписаного О. Плеходановим – командиром 674 стрілецького полку, у якому служив Степан Григорович, читаємо: «Товарищ Орешко был один из тех, кому было приказано, пользуясь мощной поддержкой нашей артиллерии, на подручных средствах форсировать реку Ширею, пробиться в здание Рейхстага и водрузить над ним знамя Победы. … Разведчики в 13 часов 30.04.1945 года ворвались в здание Рейхстага, сходу захватили выход одного из подвалов, заперев тем самым … немецких солдат гарнизона Рейхстага. Над Рейхстагом в 14 час. 25 мин. тов. Орешко с групой разведчиков водрузили красное знамя». Збереглися і подяки від імені Й. Сталіна старшому сержантові Орєшку за прорив оборони німців та наступ на Берлін від 23 квітня 1945 р. та за оволодіння Берліном від 2 травня 1945 р. Про участь С. Орєшка у піднятті радянського прапора над Рейхстагом свідчать архівні документи, фотоматеріали, публіцистика, спогади сучасників, мемуарні джерела. Однак ґрунтовного дослідження, яке б доводило його подвиг і законне право на нагороду, на сьогоднішній день немає.
У згаданому вище нагородному листі читаємо: «За проявленное геройство и мужество в бою, (авт. – Орєшко) достоин присвоения звания Героя Советского Союза». Однак, у верхніх ешелонах влади С. Орєшка відзначили тільки орденом Червоного Прапора. Будучи людиною скромною, він ніколи не вимагав до себе ні шани, ні почестей. Та буде справедливо, якщо та дорога, яку довелося пройти солдату, сьогодні постане у пам’яті земляків.
Чому війна може навчити людину? Перш за все, цінувати мир та об’єднуватись заради нього. Цінувати можливість бути поруч з близькими, а не чекати їх роками з фронту. Вільно кохати, а не отримувати «похоронки» на наречених. Спокійно йти по вулиці, а не бігти мерщій в бомбосховище. Купувати в магазині свіжі булочки, а не пекти хліб із лободи…
Все менше ветеранів зустрічають День Перемоги. І дуже важливо, щоб молоде покоління навчилося сприймати День Перемоги не тільки як день пам’яті про подвиг дідів та прадідів, а й день надії на краще майбутнє, безхмарне мирне небо над нами, в ім’я якого принесено в жертви мільйони…

Підготовлено Корюківським районним центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.