ДЕСЯТЬ ДНІВ В ОТОЧЕННІ ТЕРОРИСТІВ

980298_3

Уродженець Савинок Володимир Примаченко десять років працює на Корюківській фабриці техпаперів електриком. Має вищу освіту. Закінчував Харківський сільгоспінститут. Володіє кількома суміжними професіями. У минулому – проходив армійську службу в Гончарівському. Коли терористи розпалили на Донбасі вогнище війни, танкістів, снайперів, водіїв покликали до військкоматів першими. Нині він у зоні АТО – командир танка.

– З перших днів неоголошеної війни керівництво фабрики пообіцяло матеріальну підтримку усім, кого мобілізували з підприємства. І дотримало слова, – говорить мати Володимира, Тамара Примаченко. – З хлопцями з Корюківщини він потрапив до гончарівської Першої окремої танкової дивізії.
Кілька тижнів навчали на одному з полігонів Чернігівщини, як воювати та знищувати живу силу, ворожу техніку. Командир танка, старшина Володимир Примаченко там показував високі зразки підготовленості, швидко засвоював нові знання з маневрування бойовою машиною. Старші офіцери казали: «Ви, старшина – молодчина. Побільше б нам таких молодших командирів. Ваша бойова машина влучила в усі умовні цілі. Екіпаж діяв злагоджено і розумно. Таких, як ви, не страшно відправляти у бій. Скоро вирушаємо на схід України». Менше ніж за два тижні танки з Чернігівщини залізницею перекинули на Сумщину, ближче до кордону, а потім – Харків, Донеччина…
У зоні антитерористичної операції Володимир із земляками з Чернігівщини перебував сімнадцять днів. Їх частина добре маневрувала технікою. Брала участь у кривавих боях. Потім відходила, заплутувала сліди, що допомагало не потрапляти під обстріли грізних ворожих «Градів». Були періоди, коли охороняли стратегічно важливі аеродроми, прикривали автоколони наших спецпризначенців. Та знову – хитрі переслідування терористів. Потрапили у поле зору їх розвідки. Ворожі сили у регіоні нарощувалися, тому що «старший брат» з Росії незаконним шляхом через кордон перекидав техніку, добре підготовлених російських снайперів, рядових автоматників.
Десять днів танкісти і автоматники перебували в оточенні. Почастішали обстріли нахабнючих чеченців, найманців. Розробили план контрнаступу. Проте, кільце блокади звужувалося. Терористи пропонували здаватися. Та в наших вояків бойовий дух залишався високим. Підійшли нові сили українських спецпризначенців. Разом блокаду вдалося прорвати, знищити сотні ворожих стрільців. Танкісти, в тому числі наш земляк, воювали відважно і хоробро.
Невдовзі у батька Володимира стався серцевий напад. Командування надало відпустку.
Побував вдома у Корюківці, відвідав батьків у Савинках. Чим зміг, допомагав їм.
– Володимиру телефонували танкісти, – продовжує розповідь Тамара Примаченко. – Розповіли, що 4 серпня у його товаришів був кривавий бій. Тоді багато поклали терористів, загинуло героїчно і сім танкістів. Отже, там справжня війна.
Два тижні тому фабрика техпаперів закупила прилади нічного бачення, форменний одяг на велику суму. Володимира тоді разом з приладами нічного бачення, військовою формою автомобілем Корюківського військкомату відправили до Чернігова, а звідти іншим транспортом – на Донеччину. Разом з танкістами з Чернігівщини уже встиг побувати у чергових боях за сотню кілометрів від Донецька, де бронетехнікою та нашою артилерією було знищено понад сотню найманців, частину – полонили.
– Я хочу висловити велику подяку керівництву фабрики техпаперів, за вказівкою якого було закуплено кожному з робітників підприємства, які тепер воюють, по бронежилету. І син казав, що така броня їх рятує від куль снайперів, – на очі матері героїчного сина навертаються сльози. – А сьогодні я пішла у нашу сільську церкву і за усіх воїнів-визволителів помолилася Богу, поставила свічку, щоб вони живими повернулися додому, а на Донбасі настав довгоочікуваний мир.

Один коментар

  1. вуж говорить:

    А нове життя керівництво фабрики техпаперів не пропонуэ?

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.