Дев’ять нещасних випадків за півроку!

Нещодавно на нараді, яку з керівниками підприємств і організацій району проводив голова РДА Олексій Мірошниченко, гостро стояло питання про виробничий травматизм у нашому районі. І бити на сполох є чому: якщо минулоріч сталося п’ять нещасних випадків, то з початку 2018 року – уже дев’ять!

Начальник відповідає за все!
Голова невдоволено констатує, що не всі керівники, яких запрошували на нараду, прибули, а декотрі – прислали когось замість себе. Але ж питання, винесені на порядок денний, – дуже актуальні. Наприклад, щеплення від дефтирії, яке люди мають робити кожні десять років, а чи роблять? Якщо працівник захворіє, то не тільки він страждатиме, а й підприємство. Треба контролювати і роз’яснювати, бо ситуація загострюється, і хвороба ця зазвичай має смертельні наслідки. Триває кампанія з укладання декларацій з лікарями. Чи сприяє керівництво підприємств і організацій цій важливій справі? Самі хоч – обрали собі лікаря? А як деякі в нашому районі безвідповідально поставилися до справи державної ваги – проведення навчальних зборів бригади територіальної оборони, що з 13 по 27 червня тривали у Гончарівську. Заздалегідь, ще кілька місяців тому, з керівниками були погоджені списки осіб, які мали відбути на навчання. А 13 червня замість 41 людини з’явилося 29. Зрештою, з необхідних 174 осіб ледь відправили 106. І тут фантазія окремих просто вражала: і занедужали, і терміново операцію робити надумали, і сімейні обставини «загострилися», і т. д. А в Україні війна, і ніхто не знає, що буде завтра…

Де травмувалися люди?
Окрема розмова – про виробничий травматизм. У Корюківському районі ситуація дуже напружена: якщо торік сталося п’ять нещасних випадків, то з початку нинішнього – уже дев’ять. Так, у січні в сільгосппідприємстві ім. Горького руку робітника затягнуло в транспортер, у результаті – рвана рана лівої кісті і 20% втрати працездатності. У лютому нещастя спіткало оператора котельні на фабриці техпаперів – у шнек потрапила нога – відкритий перелом, вивих, травматичний шок. Людина й досі на лікарняному. У березні вальник лісу на підприємстві «Корюківкаліс» гілкою пошкодив око. На сьогодні він уже видужав і став до роботи. Мали місце три випадки природної смерті на виробництві – два з них у «Корюківкаліс», де в робочий час померли верстатник (у січні) і сторож – опалювач (у березні). А 8 червня трагедією завершилася вечірня зміна у електромонтера АТ «Слов’янські шпалери – КФТП”. По цьому випадку ще триває розслідування. Розслідування також не завершено і щодо постраждалого 25 травня працівника ТОВ «Ванеса». В результаті отриманої того дня травми, чоловіку довелося частково ампутувати кисть руки. Розбираються і з трагічним випадком, що забрав життя соціальної працівниці Корюківського терцентру, яку вбило металевою балкою посеред дня на міській вулиці Шевченка. І зовсім недавно, 11 червня, трагедія сталася на виробництві ФОП «Мисник В.М.» – смертельно травмувало молодого чоловіка, якого взяли на роботу лише на один місяць.

«Пряник» для робітника і «батіг»
для роботодавця
Учасників наради закликали звернути особливу увагу на питання охорони праці на виробництві начальник Менського відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування України в Чернігівській області Галина Коваленко та головний інспектор обласного управління Держпраці Сергій Марченко. Ці дві установи покликані дбати про безпеку кожного працюючого. Проте, якщо Фонд, який існує за рахунок підприємств і установ, лише роз’яснює працедавцям і громадянам законодавство, проводить навчання, консультує, робить виплати постраждалим у разі нещасних випадків і сплачує лікарняні, то інспектори Держпраці – контролюють дотримання вимог з безпеки праці і карають працедавців (не робітників!) за порушення.
Фонд майже завжди на боці працівника. Був випадок у Сосницькому районі, де людина досить похилого віку звернулася до суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, що стався у 1945 (!) в колгоспі, якого давно немає. Врахувавши розповіді свідків, суддя прийняв рішення на користь постраждалого, зобов’язавши Фонд виплатити йому значні кошти. Таким чином, строку давності для розгляду у суді таких справ не існує. Сергій Марченко наголошував, що деякі керівники, де трапляються неприємні ситуації, намагаються їх приховати, бо за кожну «НП» – їм доведеться нести відповідальність. Тому вдаються до умовляння постраждалих або членів їхніх сімей збрехати, що це сталося не на роботі чи не з вини працедавця, компенсують гривнею… Але згодом людина може через суд встановити, що її, наприклад, залякали, і справу обов’язково розглядатимуть. Зазвичай керівники підприємств, надавши «допомогу» такій родині, зникають з її життя. А Фонд виплачуватиме кошти навіть пожиттєво.
Був у нашому місті випадок, коли чоловік травмувався на виробництві і за кілька днів помер. Сім’я заявила, що сталося це вдома. Але у ході розслідування у перевіряючих виникли сумніви щодо побутового характеру травми. Хотіли оглянути підприємство, де це могло статися, а воно назавтра закрилося… Тепер крайнього знайти важко, проте родина може через суд встановити факт травмування на робочому місці і отримати значні кошти з Фонду соцстрахування. Лише одноразова виплата на сім’ю становитиме 176 тисяч, і на кожного утриманця (діти, батьки – пенсіонери тощо) виплатять не менше 35 тис. грн. Утриманцям довічно виплачуватимуться ще й щомісячно певні суми коштів.
Фонд соцстрахування був утворений у 2001 році. Він узяв на себе усі виплати по нещасних випадках на виробництві, які трапляються нині і сталися колись, у попередні роки (раніше підприємства несли цю фінансову відповідальність). Здавалося б, навіщо тоді керівникам приховувати виробничий травматизм? А роблять вони це тому, що українське законодавство передбачає сувору персональну відповідальність керівників за недотримання вимог техніки безпеки на виробництві. Великі штрафи загрожують і за інші порушення трудового законодавства. Наприклад, за неофіційно працевлаштованого працівника доведеться сплатити понад 111 тис. грн. (30 мінімальних зарплат). І лише матеріальними покараннями інспекція Держпраці не обмежується, ряд справ потрапляють до прокуратури, а відповідальні особи – навіть за грати.
Отже, висновок такий: керівники мають постійно дбати про техніку безпеки, а працівники у жодному випадку не погоджуватися на умовляння приховати нещасний випадок на виробництві.

Коментарі закриті.