До – мети!

Пам’ятаєте цю симпатичну дівчинку ще декілька років тому – маленьку, завжди усміхнену і з 17-кілограмовим(!) баяном? З тих пір у її житті змінилося багато чого. І лише баян – незмінний! Разом з ним вона вчиться, дивує, підкорює нові вершини і має ще багато планів на свій музичний інструмент!

55_2

Вікторія Лисенко,студентка Чернігівського музичного училища ім. Л.М. Ревуцького

Сьогодні корюківчанці Вікторії Лисенко – 19 років. Вона студентка 4 курсу Чернігівського музичного училища ім. Л. М. Ревуцького. Навчається на відділі народних інструментів. Серед чотирьох баяністів їхнього курсу і оркестру училища – лише одна представниця прекрасної статі. Та, попри це, вона дасть фору будь-якому хлопцю! За результатами навчання Віка отримує підвищену стипендію, здає сесії на відмінно і йде на «червоний» диплом! Мріє вступити у Київську консерваторію. Між навчанням бере участь у різноманітних конкурсах і пожинає перші премії!

Сьогодні Віка – на канікулах, вдома. Хоча відпочинок у неї своєрідний – щоденно займається по 3-4 години на своєму музичному інструменті. Вікторія щиро дякує керівництву школи мистецтв за те, що пішли їй назустріч і дозволили грати у школі. Вважає, що «наша сцена» – одна з найкращих не лише за звуком, а й за відчуттям гостинності і щирості. А тому колишня учениця завжди рада виступати тут, де вперше відкрився її талант, де її пам’ятають зовсім маленькою і де тепер щиро радіють її перемогам. З Оленою Григорівною Піддубною, своїм першим викладачем, вона часто зізвонюється, радиться і завжди дослухається до її порад. Нині її наставником і викладачем є О. Лознєвий, з яким теж склалися батьківські, довірливі стосунки. Олександр Миколайович завжди супроводжує свою ученицю на всі конкурси, вселяючи віру у перемогу. І Віка виправдовує надії, покладені на неї. Так, цьогоріч у Міжнародному інструментальному конкурсі Євгена Станковича талановита баяністка виборола першу премію у номінації «Народні інструменти»! Два роки поспіль залишає за собою першість і у Всеукраїнському конкурсі «Класичний меридіан». Першу премію взяла дівчина і у Всеукраїнському конкурсі виконавців на народних інструментах «Провесінь», який відбувся у Кіровограді. До речі, окрім Віки, дівчат-баяністок серед конкурсантів – не було…
Звісно, щоб досягти таких звершень, треба невтомно працювати. А коли ж тоді відпочивати? Адже студентство – це ж така пора!..
– Віко, а як ти відпочиваєш? – запитую у симпатичної студентки. – Чи є у тебе кавалер?
– Кавалер мій – баян, – жартує Вікторія. – Подружки підсміюються, мовляв, виходь вже за нього заміж! Ну, а насправді є час і для відвідин театру, філармонії, кіно, прогулянок по Валу… Баян для мене – не тягар, а, скоріше, антидепресант і хобі, тому моєму дозвіллю він аж ніяк не заважає.
Вікторія настільки залюблена у цей музичний інструмент, що готова говорити про нього годинами! І він їй віддячує взаємністю. Віка зовсім не вважає свій інструмент старомодним. Навпаки. Каже, що сучасні композитори пишуть таку красиву музику, що кожен виконавець може знайти щось до душі. Хоча у її репертуарі поєднані і класика, і сучасні твори. Найбільше їй імпонують мелодійні, такі, які несуть глибокий зміст. І хоч інколи сумнівається, чи вистачить їй уміння, знань і душевного наповнення для того, аби зіграти той чи інший твір, бо ж музика – це не лише мелодія, це – глибоке мистецтво, де працювати треба не лише руками, а, перш за все, – головою, серцем, душею. Хто хоч раз був на концерті за участю Вікторії Лисенко, знає, що цього їй не запозичувати. Кожен свій твір вона переживає і передає емоціями і почуттями. Може тому її виконання настільки магнетичне і щире – з першого й до останнього акорду?
Сьогодні Віка посилено готується до конкурсів, державних іспитів і до вступу в таку омріяну нею консерваторію. Так хочеться, щоб у неї все вийшло! І віриться, що про корюківчанку Вікторію Лисенко ми ще почуємо, де б вона не грала – чи у колективі, чи солісткою. І ще дужче пишатимемося нею! 55_1

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.