Довірливість обійшлася у кілька тисяч гривень

Як у житті буває? Сходиться двоє товаришів. І до того їх дружба буває міцною, що про таких кажуть: «Вони, ну як брати…»

Чимось подібні були корюківці Микола і Григорій. Перший – дуже відповідальний і майстровитий: він і техніку може поремонтувати, і з деревини виготовляє красиві речі. А от Григорій – інший. Хоча на допомогу частенько приходив. Ніколи не відмовляв Миколі, і той багато в чому йому довіряв. Були періоди, коли разом на велосипедах їздили у ліс збирати гриби. Там Микола себе показував, як пильний шукач лісових дарунків. Не раз «кидало» їх життя. І тоді Микола намагався допомогти товаришу. Не залишав у біді. Були випадки: позичав йому гроші, коли бачив, що Григорію нічим вддавати, казав: “Та не треба уже… Не віддавай, хай…”
Але не раз помічав, коли з кишені витягав півтисячі чи тисячу, то Григорій якось особливо поглядав. Не подобалися йому такі погляди. « Здається, він не такий, яким себе видає. Буває лагідний, наче уважний… А про мене хлопцям не раз говорив таке… Потрібно за ним поспостерігати».
Та минав час і Микола пробачав усе Григорію – той у важкі години вчасно підставляв плече. Коли потрібно, допомагав по господарству. І доброзичливий Микола накривав добре столика, разом відзначали трудову подію. Іноді, коли товаришу потрібні були кишенькові гроші чи на сигарети, давав навіть більше, ніж потрібно.
До різних компаній зводила їх доля. І цього разу, порівняно недавно, прийшли удвох до товаришів. Ті балувалися пивком, а тоді виставили міцніші напої. Не вистачило – Микола збігав до магазину, приніс. Тільки «компашка» все збільшувалася. Тоді Микола сказав: «Чекайте, я ще принесу. Мені тільки треба збігати в банкомат». Були всі нетверезі. Микола взяв з собою Григорія. Прийшли до недалекого банкомата. Повільно набирав пін-код, щоб отримати гроші. Товариш пильно придивлявся. Тільки цього не помічав Микола. Закупили потрібний товар. Знову пішли «на хату», як любили висловлюватися. Компанія від раніше спожитого була уже дуже веселою. Та коли ще додали міцненької, а цього разу щедрішим був стіл на випивку, згодом заснули. У Григорія швидко у руках опинилася банківська картка Миколи, і він за дві доби зняв з неї кілька тисяч гривень.
Є такий вислів: «Коли ти у бізнесі і частка твого внеску набагато більша, не довіряй великі грошові операції , не перевіривши відповідним чином, своїм близьким колегам. Як не роби, маючи банківську картку – не засвічуй свій пін-код перед товаришем. Можеш поплатитися. « І корюківчанин Микола, який мав хорошу роботу і заробітки – поплатився. Про неприємну пригоду дізналися у міліції… А Григорію, якому дуже довірявся, доведеться відповісти перед законом…

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.