«Корюківка єдина» інформує

dsc01413Будь – які війни – чи нинішня на Донбасі, чи та, що закінчилася сімдесят років тому, потребують жертовності, як на фронті, так і в тилу. І сьогодні, незважаючи на економічні та соціальні труднощі, наші люди з усіх сил намагаються наблизити Велику Перемогу.

«Відправте будь-кому з солдатів…»
“От і зараз, – розповідає Ольга Кияшко, волонтер із Сядриного, – є люди, які останнє віддають для наших захисників. По-доброму вразила жіночка з Корюківки, котра принесла три посилки. У неї ніхто не служить. Вона попросила відправити їх будь-кому із солдатів. Одну ми надіслали військовослужбовцю в Гранітне. Другу – Андрію Захарченку в місто Старобільськ. А третю, попросили Миколу Мачачу, який перебуває в Старогнатівці, віддати тому, хто найбільше потребує. А ще добродійка передала двісті гривень, за які ми закупили капусту для сухих борщів. Інша корюківчанка віддала мішок цибулі. Останнього разу посилки надійшли Олександру Кравченку з Охрамієвічів, Олександру Маляренку з Гуринівки, Андрію Кириченку з Сахутівки, Андрію Козіку з Корюківки – усі вони служать під Волновахою, та Олександру Глінку з Охрамієвичів, який у місті Щастя.
Посилки були домашні і волонтерські, в них – продукти харчування, маскувальна сітка, термоси і книги корюківських письменників: Віктора Татарина, Ігоря Халімана та Віктора Божка. Хочеться подякувати працівникам Савинківської сільради та їхньої загальноосвітньої школи. Там багато людей дружно підключилися до збору теплого одягу і продуктів харчування. І керівник громади, особисто, взяв участь, піднявши цим патріотичний дух односельців. Назбирали майже машину продуктів, одягу. Все це відправили в четвер, 12 лютого, в Дебальцеве. Гуманітарну допомогу повіз волонтер Микола Івасенко з Чорнотичів Сосницького району.

Волонтер Валя-Віночок
Слава Богу, що на передовій у нас є волонтер, яка тримає зв’язок із Сядриним. Це Валентина Безсонова (Валя Віночок). Вона отримує наші посилки на “Новій Пошті” й доправляє солдатам. Валя, як та Снігуронька, “мандрує” по Луганській області, дарує нашим хлопцям надію на перемогу. Завдяки Валентині Ігорівні ми змогли доправити необхідне на передову – у Станицю Луганську, Артемівськ, Щастя, на 29-ий блокпост. Так, отримав свою посилку з дому Олександр Хобел із села Бреч. Саша був приємно здивований, бо до домашньої додали волонтерську, в якій були сухі борщі, продукти харчування, маскувальна сітка та велика п’ятилітрова бляшанка меду від корюківських бджолярів. Він дуже дякував землякам за турботу. А у село Селідово, в шпиталь, що біля Донецького аеропорту, небайдужі громадяни через нас передали медикаменти для поранених кіборгів. Силами жінок-пенсіонерок з Холмів та Сергія і Тетяни Швиркових з Бречі було пошито більше тридцяти пар бурок. До них закупили калоші. Бурки «в комплекті» будуть передані на передову – в Дебальцеве та в Гостру Могилу. Закликаємо небайдужих громадян приносити старий теплий одяг для пошиття бурок.
Окрема подяка директору Корюківської фабрики технічних паперів Віктору Петровичу Мураю. Фабрика надала 27 металевих та пластикових бочок для фронту, бо хлопцям нема в чому зберігати воду. А вона є безцінним скарбом на передовій. В металевих бочках триматимуть також дизпальне. А ще фабрика надала мішки для бліндажів.
Хлопці з 13-го батальйону потребують теплого одягу, продуктів харчування. Бійці з Гострої Могили мають потребу в сухому спирті, свічках, запальничках, оскільки сірники швидко сиріють.”
Маскувальні сітки
від волонтерів
З листопада наше місто й район приєдналися до всеукраїнського руху “Маскувальна сітка для армії руками волонтерів”. Небайдужі жінки об’єдналися для того, щоб надати посильну допомогу нашим воїнам. Настоятель УПЦ КП отець Тарасій виділив кімнату у приміщенні церкви і благословив на добру справу. Згодом долучилися вчителі та учні району. Серед них і школярі Холминської школи та вихованці селищного будинку школяра, яким допомагали наставники – Сергій Володимирович Оліфіренко та Віктор Миколайович Дорошко. Сприяв цьому й директор школи Олександр Іванович Шевчик.
Церковною громадою виготовляються килимки. Наші солдати вдячні за них. У кожному танку чи бліндажі обереги-килимки слугують нагадуванням про дім і сім’ю, про те, що війна рано чи пізно закінчиться, а солдати повернуться до дітей і жінок, аби народжувати, ростити й любити…

Віктор ТАТАРИН

Image 1

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.