Корюківська трагедія – 72 роки потому…

DSC_0001_

Згадуючи найжорстокіший злочин фашистів під час Другої світової війни – Корюківську трагедію, учасники траурного мітингу біля Меморіалу на честь героїчного опору жителів Корюківки нацистським загарбникам, який відбувся 2 березня, говорили і про війну 1941—1945 років, і про сучасну – на сході України. Дві війни — такі схожі і такі різні. Та об’єднує їх передусім те, що за злочини сильних світу розплачуються мирні, ні в чому не винні люди…
За даними Українського інституту національної пам’яті, під час окупації України у 1941—1943 роках частково або повністю знищені окупантами 670 населених пунктів.
Про вшанування жертв Корюківської трагедії на державному рівні заговорили у 2011 році. Завдячуючи спільним діям районної та обласної влади, науковців і громадськості вперше відповідні заходи у нашому місті відбулися за участі багатьох впливових осіб. Тоді й розпочалася підготовка до спорудження меморіального комплексу, який символізував би не тільки безмежне горе корюківчан, а й величезну трагедію усіх спалених під час війни сіл та селищ України. 2012 року до Корюківки з різних куточків Чернігівської області привезли землю зі спалених у часи Другої світової війни населених пунктів. Капсулу з землею урочисто захоронили на території майбутнього комплексу, на цьому місці згодом мав постати хрест. Того ж і наступного року пошуковці віднайшли більше 200 решток людей, які загинули в Корюківці у березні 1943 році, їх теж перепоховали на місці майбутнього Меморіалу.
Передбачалися значні кошти для його будівництва, але сьогодні в урочищі «Гай» можна побачити лише великі земляні вали – могили, недобудовану капличку, посивілі зруби під музей, незакінчене приміщення для санітарних потреб. Місце, де донедавна були стенди і асфальтована площадка з заглибленням, куди урочисто помістили капсулу з землею, – нині перекопане, залишились самі ями. Говорити про якісь строки добудови Меморіалу цього дня ніхто не наважувався. Дуже боляче від того було людям, присутнім на поминальній літії за загиблими жертвами Корюківської трагедії, яку проводив отець Тарас в урочищі…
В урочистостях з нагоди 72 –их роковин Корюківської трагедії взяли участь: в.о. голови облдержадміністрації Сергій Журман, голова обласної ради Микола Звєрєв, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, представник латвійської делегації, депутат Сейму Латвії, голова депутатської групи з міжпарламентських зв’язків з Україною Айнарс Межуліс (латвійська делегація перебуває в області на запрошення голови обласної ради Миколи Звєрєва), народний депутат Верховної Ради попередніх скликань Олег Петров. Слово надали свідку трагедії — корюківчанину Сергію Жарому, який передав свої болючі спогади про події понад 70 – літньої давнини у віршованій формі. Ведуча заходу зачитала звернення до жителів Корюківщини народного депутата Верховної Ради України Анатолія Євлахова.

DSC_0006_DSC_0002_DSC_0003_DSC_0004_DSC_0005_DSC_0007_DSC_0008_

Свідки вшанували пам’ять убієнних

Після вшанування на мітингу-реквіємі у центрі міста пам’яті корюківчан, загиблих у 1943 році від рук нацистських карателів, земляки – свідки трагедії у понеділок 2 березня відвідали Свято-Вознесенську церкву, біля якої встановлено меморіальний знак про загибель тут настоятеля храму Олександра Бондаревського разом з прихожанами якраз цього дня 72 роки тому. Володимир Костюк, 1934 року народження, розповів, що йому було тоді 9 років, і він останній з нині живих корюківчан, котрий бачив протоієрея під час тих нелюдських випробувань і знущань…
Священики провели молебень. Потім присутні були запрошені до церковної трапезної на благодійний поминальний обід.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Один коментар

  1. Масяня говорить:

    Это трагедия??! Разве это не евроинтеграция ?”черновой вариант???

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.