Кращі не забуваються

Самобутньому і незабутньому колишньому краєзнавцю і журналісту «Маяка» Олексію Сунку в останній декаді березня виповнилося б 85 років. З цієї нагоди у районній бібліотеці відбулося вшанування пам’яті цієї знаної на Корюківщині людини.

66

При переповненій залі відбувався культурний захід. Ведуча Тетяна Сіренко, яка дуже добре знала журналіста, розповіла про творчі роки земляка, який надовго залишиться у нашій пам’яті. Газетяр був найактивнішим читачем районної бібліотеки упродовж сорока років. Для багатьох запам’ятався як яскравий журналіст. Без його статей, кореспонденцій, заміток, здається, не виходив жоден номер у ті роки, коли працював завідуючим відділом «районки» на постійній основі. Його журналістські роботи часто мали великий читацький резонанс. Олексій Сидорович друкував свої кореспонденції у журналі «Сіверянський літопис», газетах «Сільські вісті», «Деснянська правда», «Комсомольський гарт», інших.
Енергійним, завжди заклопотаним, думаючим, з характером вічного пошуковця-журналіста—пам’ятає батька донька Віра Сунко (на захід вона прийшли з його внучкою Танею і правнучкою Настею). Їй більше пригадуються роки його творчої праці у Південному Сибіру. Нетривалий час батько працював робітником, але поклик «спрацював». Його творча біографія починала писатися на Чернігівщині, з посади літпрацівника, тобто на той час він працював молодшим журналістом. Набутий досвід і практика потім згодилися у Сибіру, де його несподівано запросили до міської газети з тридцятитисячним тиражем. В Олексія Сидоровича завжди були творчі плани: ніколи не розлучався з блокнотом і ручкою. Щось до них занотовував чи робив начерки майбутньої кореспонденції. У спогадах колишнього редактора «Маяка» Зої Шматок «він лишився людиною з глибокою творчою натурою. Повертався з відрядження, писав статтю-другу і знову їхав до села. Таких поїздок на тиждень могло бути три –чотири, тому що тоді «Маяк виходив тричі на тиждень. Любив писати на військові теми, швидко знаходив ветеранів війни, колишніх партизанів».
Автор цих рядків тривалий час трудився з Олексієм Сунком в одному відділі газети. Не забути, як наполегливо він збирав матеріал для військово–патрітичних статей, які з інтересом читали десятки тисяч жителів району. Був кращим журналістом трудового колективу. Цей талановитий газетяр заслужив навічно залишиться у Золотому фонді славних імен Корюківщини. Його книга «Громобій б’є копитом” посіла почесне місце у ряді бібліотек району і багато її статей – то журналістика високого рівня. Про Митця з великої літери згадали фотохудожник Олександр Костючок і колишній педагог та лектор райкому партії Леонід Лапа. Вони навели приклади, яка це самобутня і талановита була людина, для котрої постійна творчість, пошуки стали сенсом життя. Життєвий, насотаний оптимізмом вірш про незабутнього журналіста прочитала поетеса Любов Грищенко.
Велика аудиторія прихильників творчості Олексія Сунка переглянула фотоілюстрації з архіву журналіста, які повернули до тих років, коли він працював на творчій роботі і перебував у розквіті сил. Цей захід, присвячений ювілейній даті, переконав: талановиті наші земляки не забуваються, залишають яскравий слід в історії рідного краю.

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.