«На передовій»

alt

Зліва направо: Надія Гнип, Валентина Єрмоленко, Надія Шевченко/фото автора

 „Син зібрався на війну, – розповідає знайома, – спочатку думала, що жартує. Аж –ні. Всю ніч проплакала…” 
Думаю, кожен, хто має синів, чоловіків і братів призовного віку, неоднозначно зреагував на заяву секретаря Ради національної безпеки України Андрія Парубія 2 березня у ефірі Першого національного про повну мобілізацію населення. Люди телефонували одне одному із одним – єдиним питанням: що ж буде? І лише у неділю стало відомо, що насправді в Україні проходить не мобілізація, а навчальні збори. У особливому режимі запрацювали військкомати. „Добровольців” – повний зошит, – ділиться військовий комісар Корюківського району Олександр Саповський, – років зо два на подібні заходи нікого не можна було докликатися. У кожного, як кажуть, тисячі причин. Цього ж разу на навчання команди штату військового комісаріату воєнного штабу бажаючих – багато”. 
Що ж відбувається сьогодні у військкоматі? „Навчання триватимуть десять днів, – розповідає головний спеціаліст Надія Гнип, – участь у яких беруть 24 військовозобов`язаних різної воєнної спеціалізації. Серед них – корюківчани, двоє – жителі Олександрівки, і один „боєць” – із Савинок.” 
– А яка найрідкісніша військова спеціалізація є на теренах нашого району? 
– Кодувальники, – військові, які мають доступ до деяких державних таємниць. 
Усі 24 військовозобов`язаних, разом із працівницями райвійськ­комату – Надією Гнип, Валентиною Єрмоленко та Надією Шевченко, навчатимуться, як правильно і чітко скоординовувати дії у разі оголошення (не дай, Бог!) повної бойової готовності. Складатимуться списки усіх, хто свого часу присягав на вір­ність своєму народові. Навчання триватимуть десять днів, отож всі ці три милі жіночки – державні службовці Збройних сил України, проведуть на чергуваннях. Тобто жіноче свято – 8 Березня – для них мине, можна сказати, „на передовій” навчань.
„Не одне жіноче серце довелося заспокоїти, – розповідає провідний спеціаліст райвійськкомату Валентина Єрмоленко, – телефон не вщухає і досі. Попри усі вигадки, що начебто вже „бійців” відправляємо на війну, хочеться запевнити, що нічого подібного не відбувається. Це лише навчання. Сподіваємося, що навчаннями все і скінчиться.” 
У  цих жіночок  підростають донечки. Проте, наприклад, у Надії Шевченко – донька Юленька – сержант, яка на цей час несе варту на заставі біля Миколаївки, на кордоні України з Росією. Телефоном розповідала про недавню дислокацію танків з боку російського кордону, а зараз „сусіди” не пропускають наші вантажівки. Сержант Юлія – на бойовому посту, з автоматом у руках. Зовні спокійна Надія Дмитрівна, звісно, що переживає за дитину. Проте, цих жінок вчили – не панікувати попри все. Думки мають бути чіткими, дії – скоординованими. Порядок у всьому і всюди. «Навіть стільці вдома – по уставу – рівнесенько», – посміхаються чарівні робітниці військкомату, покидаючи місце нашої бесіди. Порядку хочеться і нам, цивільним…

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.