Майор Кошовий повернувся з АТО

Наближається четверта річниця початку антитерористичної операції на Донбасі. 14 квітня 2014 року тодішній виконувач обов’язків президента Олександр Турчинов підписав указ про її початок. Що нині відбувається у зоні конфлікту, який затягнувся на невизначений строк, розповідає наш земляк 47-річний Олександр Кошовий, військовослужбовець – контрактник, який з 1 липня 2017 по 25 січня 2018 року перебував у зоні АТО.Олександр Кошовий

Нині там набагато більше порядку, переконаний наш співрозмовник, ніж було в перші роки. Значно покращилось матеріальне забезпечення військовослужбовців, виплачується непогана зарплата та інші винагороди. Немає проблем зі встановленням статусу учасника бойових дій та призначенням пільг. Але головне те, що сьогодні люди зі зброєю – це не учасники якихось формувань, а військовослужбовці Збройних сил України. З усіма відповідними наслідками щодо прав і обов’язків.

На контракт
ідуть свідомо
– Олександре Григоровичу, зрозуміло, на війні безпечно не буває, але все ж – чи достатньо у нинішніх воїнів засобів для захисту свого життя?
– Якщо виконувати все те, що вимагається від військовослужбовця, котрий перебуває у зоні відкритого конфлікту – то в АТО відносно безпечно. На мирній території, буває, з необережності гине значно більше людей. Сьогоднішні воїни – це не хлопці, котрі зазвичай не по своїй волі потрапили в одну з шести хвиль мобілізації. Тоді відправляли усіх. Нині до контрактників зовсім інші вимоги, бо вони приходять свідомо, розуміючи, що служба – це робота, щоправда, дуже важка і загрозлива.
– Розповідають, що незрідка підписують контракт, аби якось відтягнути сплату боргів по кредитах…
– І таке буває. Якщо в людини на мирній території немає роботи, або є, та боргів нахапався – часто – густо йдуть на контракт. Відразу на період служби припиняються претензії кредиторів, людина отримує стабільну зарплату і перебуває на повному державному утриманні. Зарплата – від 7,5 тисячі. Якщо служить у зоні АТО, то має доплату від десяти (на першій лінії) до 4,5 тис. грн. Виплачуються й премії до свят – 3 – 5 тисяч. Для тих, хто пішов на службу з певного місця роботи, зберігається на увесь період служби середня по підприємству зарплатня. Отже, відслуживши, приміром, три роки, людина може зібрати кошти на житло, машину, погасити борги тощо. Тобто – стати на ноги.
До того ж контрактник, який набув статусу учасника бойових дій, отримує ряд пільг: право на достроковий вихід на пенсію, 75% знижку на комунальні послуги, безкоштовний проїзд у громадському транспорті, безоплатне лікування у госпіталі та оздоровлення в санаторіях, пільги при здобутті освіти, пріоритетне право на отримання земельної ділянки, житла тощо. Держава гарантує багато бонусів для контрактників, але, на жаль, інколи за них доводиться боротися з чиновниками…
До речі, особам, які мають загальний трудовий стаж не менше 25 років, з яких 12,5 – військовий, можна вийти на військову пенсію у 45 років. Тому раджу всім, у кого не вистачає військового стажу – укласти контракт.
– Знаю, що Ви за фахом – розвідник. Розкажіть, будь ласка, про свій шлях до професії військового.
– Я родом з Корюківки. Свого часу закінчив Суворовське військове училище, потім – Київське вище загальновійськове командне училище ім. Фрунзе. Молодого лейтенанта – розвідника у 1991 році направили на Далекий Схід, у місто Хабаровськ. Потім – на Одещину. Був момент, коли військову професію довелося змінити на цивільну – відрахували… Дев’ятнадцять років де тільки не працював! А 2 березня 2014 року був призваний з першою хвилею мобілізації до Корюківського райвійськкомату. В АТО тоді не потрапив, бо багатодітних батьків туди не відправляли. А у мене шестеро дітей віком від 25 до 11 років. Демобілізувався, та через два роки уклав контракт. Знову на службі у військкоматі, а оце майже сім місяців був на Донбасі.
– Де саме?
– Біля Луганська, у складі 58-ї Окремої мотопіхотної бригади, помічником начальника розвідки. Завдання перед нами стояли складні, а головне – щоб у разі будь – якої загрози ми могли попередити про неї командування за вісім годин до того, як вона станеться. Часто виїжджали на першу лінію, де практично щодня є вогневий контакт з противником. В основному – вночі. Проте глобальних сутичок із застосуванням артилерії останнім часом у зоні АТО не було.
– Подейкують, що в першій лінії багато жінок?
– Це правда, є підрозділи, у яких 25 – 30 відсотків жінок. Але на війні немає хлопців чи дівчат, є військовослужбовці. І поблажливості – теж немає. На бойовому чергуванні шолом і бронежилет – обов’язкові. Хто потрапляє на передову, там зазвичай і лишається до закінчення відрядження. Усі цілодобово перебувають зі стрілецькою зброєю (пістолети, автомати). Звісно, у «гарячих точках» потрібні надзвичайно витривалі та дисципліновані солдати. І хоча в них є можливість бувати на мирній території, великої потреби в цьому немає. Бо харчування хороше, майже домашнє: м’ясо, ковбаса, сир, перші страви, каши, згущонка, хіба що фруктів малувато. Готують їжу у кожному підрозділі підготовлені люди, які пройшли медогляд. Є польові кухні і пральні машини, мобільні бані, телевізори, літні души. Військові забезпечені необхідним одягом, взуттям, непоганою термобілизною. Хоча, як і усюди, є чистюлі і навпаки, мовляв, бруд і сам повідпадає…
Місцеві підприємці «допомагають» витрачати зарплату – приносять домашні делікатеси, фрукти, навіть хот-доги, для тих, хто за ними скучає. За символічну ціну – овочі. Ми купували помідори за гривню кіло, молоко по бартеру, за порожні банки з-під соку. В основному в зоні АТО служать одружені люди, привчені до порядку, які вміло облаштовують свій побут, надійні. Переважна більшість – не пошкодує себе, рятуючи побратима. А для порушників існує спрощена процедура звільнення. При мені з бригади звільнили не менше 20-ти людей. Вони їдуть додому ні з чим: без жодних пільг і матеріальних виплат. На війні як на війні, там не повинні нагадувати, що треба почистити зброю, привести в порядок транспорт і місце дислокації. Контрактник це не призовник, якому треба казати, де стояти, а де сидіти. У зоні військових дій потрібна стовідсоткова віддача, бо усі помилки змиваються кров’ю – твоєю чи інших.

Спасибі
волонтерам
– Чи навідувались до вас волонтери?
– В основному волонтери нині надають адресну допомогу – комусь конкретно. Найчастіше вона надходила зі столиці. Через газету хочу щиро подякувати корюківчанам Валерію Панюкову та Віктору Величку, які відразу відгукнулися на моє прохання. Я попросив надіслати нам Новою поштою бензоелектричний агрегат, який забезпечував підрозділ розвідки електрикою. Це дуже покращило застосування нами безпілотного комплексу засобів зв’язку (БПАК), технічних засобів розвідки (нічні прилади, тепловізори). Велике їм спасибі…
– А це правда, що в АТО заборонені мобільні телефони?
– Заборонені, і це правильно, бо ворог вираховує скупчення «мобілок» і атакує. Хоча, у кожного вони є…
– Як розвідник, що думаєте з приводу можливого вторгнення противника на мирну територію?
– Це можливо лише за умови, що Росія введе свої війська і відкрито почне з нами воювати. На сьогодні на протилежному боці теж перебувають підготовлені військовослужбовці, але їх небагато. Вони, схоже, краще забезпечені засобами для ведення бойових дій. І навіть прорвавши в якомусь місці лінію нашої оборони, вони не зможуть ні закріпитися, ні йти далі.
– А як до вас ставилося місцеве населення?
– Однозначно сказати складно. Як можуть ставитися до нас жінки, які після чергового вогневого контакту вдягають чорні хустки?.. Зрозуміло, що на тому боці загинули їхні близькі. Лише за умови, що в Україні все налагодиться, думаю, можна на щось сподіватися…

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.