Масажист із золотими руками

Так відгукуються про фахівця з реабілітації терцентру Ларису Литвіну і її колеги, і відвідувачі. Пенсіонери місяцями чекають своєї черги. Нині запис на масаж – аж на березень! Хто вона, ця жінка, і звідки? Оскільки «вікон» у її щільному робочому графіку немає, тож спілкуємося просто під час сеансу масажу.

Лариса Литвіна приймає відвідувачів у відремонтованому кабінеті з масажним столом і кріслом. Роботою масажиста задоволена і корюківчанка Анна Леонтьєва, яка саме «прийшла по здоров`я».

Ларисі Литвіній – 63 роки. У Корюківку три роки тому з чоловіком прибули з селища Опитного, що на Донеччині. Він – історик, працював директором школи, проте, знайти роботу за фахом у нашому місті не зміг. Лариса Анатоліївна вже 10 років займається тим, до чого все життя відчувала своє покликання – масажами, попередньо закінчивши навчальні курси і отримавши відповідний сертифікат. На Донеччині здійснювала приватну практику, у Корюківці – сьомий місяць фахівцем з реабілітації терцентру.
– Я сама не прихильник медикаментозного лікування у тих випадках, коли без них можна цілком обійтися, – посміхається Лариса Анатоліївна. – Стараюся розробити спинку, комірцеву зону, кисті рук та інші «хворі» частини тіла. Повторюсь: деяких недугів можна позбутися без пігулок!
Щодня з 9-ї до 14.00 у Лариси Литвіної – по дев’ять відвідувачів. За 10-денний курс роззнайомлюються, починають спілкуватися, діляться наболілим. Лариса Анатоліївна намагається кожного налаштувати на позитивне сприйняття світу, заспокоїти, ділиться своїми знаннями, як уникнути або справитися зі стресовими ситуаціями – багато читає про це сама. Напевне, ці знання допомогли і їй прижитися у Корюківці, залишивши на тривожній Донеччині все, що зводилося і наживалося роками протягом життя. Про це вона воліє не говорити – ця сторінка для неї перегорнута.
І хоч будиночок у Корюківці у них без вигод, і від центру далеко (добиратися на роботу пішки близько години), Лариса Анатоліївна радіє, що люди їх зустріли хороші, сусіди – доброзичливі…
– А природа і взагалі надзвичайна! – ділиться своїми враженнями жінка. – Ліс, цілюще повітря, пташки співають, лелеки повсюди гніздяться – яке це диво! Я нарешті змогла налюбуватися світанками і заходами сонця – у нас на Донеччині цього зробити не можна, бо все забудоване. Було… – її очі сумнішають. – Я всім у Корюківці кажу: цінуйте те, що маєте! Бо маєте ви – все!

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.