Медіатека – Особлива кімната для дітей особливих і не тільки…

Медіатека – мультимедійний простір для навчання, роботи і обміну думками.
Приміщення медіатек – це просторі кімнати, сучасний дизайн і мінімум меблів – лише найпотрібніше. Тут можна працювати як на комп’ютері, так і зі звичайними книжками, використовувати у роботі диски, великі екрани, дошки та інші інноваційні технології. Медіатеки – мультифункціональні. У світі їх використовують як дискусійні клуби, для кінопоказів, літературних вечорів, засідань мовних клубів, індивідуальної та колективної роботи.

Україна активно впроваджує у життя інклюзивне навчання. Корюківська ЗОШ І-ІІІ ст. №4 – одна з чотирьох шкіл Чернігівщини і перша на Корюківщині, де у співпраці з благодійним фондом М. Порошенко у рамках програми «Інклюзивна освіта – рівень свідомості нації», завдячуючи Корюківській міськраді, яка виділила на цей проект 511 тис. грн., за ініціативи відділу освіти, культури, молоді та спорту Корюківської міськради створений спеціальний простір для навчання у школі дітей з особливими освітніми потребами. І хоч він вже приймає відвідувачів, у школі сподіваються на приїзд першої леді, бо зазвичай Марина Порошенко урочисто відкриває медіатеки і ресурсні кімнати у школах.

Медіатека у четвертій школі – це колишня класна кімната, оснащена новітніми технологіями, які створюють відповідні умови для навчання дітей з особливими освітніми потребами. Дуже яскрава! Візуально кімната поділена на дві зони: ігрову і робочу. У робочій встановлено три комп’ютери, є столики для занять. В ігровій – зручні яскраві дивани, крісла, килим, стіл для піскотерапії, проектор, два фліп-чарти (спеціальні дошки для маркерів, крейди, магнітів), багато поличок з книгами, іграшками – все для того, аби дитина відпочила, розслабилася і почувалася необмеженою.
Тут свої заняття з дітьми проводитимуть психолог і соціальний педагог школи Галина Голенко, логопед відділу освіти, культури, молоді та спорту міської ради Світлана Жох та асистенти вчителя Галина Костіна, Олена Стринадко (ритміка, рухові, релаксаційні вправи, перегляд мультфільмів та ін.). У вільному доступі медіатека і для інших учителів школи, які можуть використовувати її у навчальному процесі.
У Корюківській ЗОШ І-ІІІ ст. №4 створено умови і для навчання дітей на інвалідних візочках (хоча поки що таких учнів немає у закладі): замінено на ширші четверо дверей, облаштовано пандус і окремий санвузол.

Готовність №1?
За висновком психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК) (яка незабаром може бути реорганізована у інклюзивно-ресурсний центр*, хоча жодного поки в Україні немає і невідомо чи буде, адже це значні додаткові видатки з бюджетів – Авт.), про те, що дитина належить до категорії дітей з особливими освітніми потребами, враховуючи думку батьків, визначається форма навчання: інклюзивна (у школі) чи індивідуальна (вдома). Звісно, у школі соціалізація проходить активніше. Однак для цього навчальні заклади повинні мати необхідну матеріально-технічну базу, повне навчально-методичне, кадрове і психолого-педагогічне забезпечення (не лише з числа педагогів, а й за потреби – вчителів-дефектологів: олігофренопедагогів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, логопедів, спеціалістів з лікувальної фізкультури та інших). Чим «важча» дитина, тим більше фахівців треба залучати.
У школах чесно зізнаються: інклюзія – відносно нова форма навчання, отож педагогам, які не проходили відповідного навчання, непросто. Вчаться не з теорії, а одразу – на практиці.
Як навчаються
«інклюзивники»?
Цьогоріч школярів на інклюзивній формі навчання на Корюківщині п’ятеро: по двоє у Козилівці і міській четвертій школі та одна – у Корюківській ЗОШ І-ІІІ ст. №1. Будь-яка школа, до якої батьки захочуть віддати таку дитину, повинна забезпечити всі необхідні умови для надання освітніх послуг.
Ми побували у Корюківській ЗОШ І-ІІІ ст. №4, щоб дізнатися більше про навчання таких дітей. На інклюзивному навчанні у цьому закладі двоє учнів: у другому і п’ятому класах. Вони навчаються разом з іншими дітьми за навчальною програмою загальноосвітніх шкіл. Навантаження з навчальних предметів у таких учнів менше, натомість у них є ще корекційні заняття з логопедом, психологом, заняття з ритміки, соціально-побутового орієнтування, ін. Вчитель-предметник, подаючи матеріал усьому класу, повинен враховувати особливості учнів інклюзивної форми навчання (це й індивідуальна робота з ними, і розробка спеціальних карток із завданнями і т.ін).
Асистент учителя присутній поруч з дитиною на уроках, допомагає працювати вчителю і засвоювати матеріал школяреві, супроводжує його всюди під час перебування у школі. Однак не весь день і не на всіх уроках, бо працює асистент вчителя на півставки відповідно до штатних нормативів. Решту часу діти-інклюзивники перебувають самі. Директор школи Олег Гайовий переконує, що без нагляду педагогічного колективу, технічного персоналу і школярів такі діти все одно не залишаються.

Відверто
про страхи і побоювання
…вчителів
Проте, кожен випадок – окремий, бо у кожної дитини-«інклюзивника» – свої фізичні і розумові особливості. А оскільки педагоги переймаються не лише доступністю освітніх послуг, а і їхньою якістю, резонно ставлять самі собі питання: чи зможуть її забезпечити, приміром, дітям з порушенням інтелекту?
Віддати таку дитину на навчання у звичайну школу чи спеціалізований заклад –виключно батьківське рішення. І виходити воно повинно лише з інтересів дитини! Раніше діти з порушенням розумового розвитку навчалися у спеціальних закладах інтернатного типу. Найближчий – Березнянська школа-інтернат. Однак цьогоріч, начебто, закладу не дозволили набрати перший клас. Чи не пов’язане це з активним курсом на інклюзивну освіту у школах – хтозна. Та, напевне, такі заклади не повинні зникти, бо наразі тільки вони можуть забезпечити своїх вихованців кваліфікованою допомогою.
Заступник директора Корюківської ЗОШ І-ІІІ ст. №4 Наталія Власенко згадує: три роки тому на інклюзивному навчанні у їхній школі була одна дитина – дружелюбний, товариський хлопчик, який користувався авторитетом серед однолітків і виявляв лідерські здібності у класі, але мав проблеми з мовленням. Після року навчання у школі мама перевела його у спеціалізований заклад у Сосницю, де є напрацьована роками база, підготовлені фахівці, різнопрофільні спеціалісти, туди, де на думку матері, її дитина зможе краще розвиватися. Таким був вибір батьків. І вони, за словами Наталії Іванівни, дуже задоволені, бо кваліфікована допомога робить свою справу – і прогрес у розвитку дитини помітний неозброєним оком.
З дітьми на інклюзивній формі навчання вчителі почуваються невпевнено ще й тому, що вони – не медики, а тому не можуть передбачити можливих ситуацій щодо стану їхнього здоров’я. Педагоги не приховують: їм не вистачає інформації, знань і досвіду у цій справі.
…батьків
Батьки дитини, яка навчається у школі за інклюзивною формою навчання, мають свої обґрунтовані перестороги і страхи. Чи не ображатимуть їхнього сина (доньку)?.. Чи не сміятимуться з його (її) вад?.. Чи належно сприймуть у класі? і т.ін.
Батьки решти дітей теж насторожі: чи зможе вчитель, який тепер повинен приділяти більше уваги учням-«інклюзивникам», повною мірою забезпечувати належний рівень знань усьому класу?
Психологи стверджують, що найкращим для адаптації дітей з особливими освітніми потребами у соціумі є саме ранній шкільний вік. А навчання в одному класі з іншими дітьми сприятливо впливає і на тих, і на інших. Одні – швидше розвиваються і легше вливаються у соціум, інші – вчаться бути гуманнішими і толерантнішими до тих, хто у чомусь не такий, як вони.
За словами дирекції четвертої міської школи, однокласники дітей-«інклюзивників» сприйняли їх у колективі дуже добре. Вони товаришують, допомагають одне одному, беруть «шефство» за відсутності асистента вчителя – діти є діти! А ось суспільство загалом ще не зовсім розуміє важливість інклюзиву, а відтак і не до кінця готове до його запровадження. Потрібен час.

Фото автора

Про інклюзивно-ресурсні центри

КМУ постановою від 12.07.2017 №545 затвердив Положення про інклюзивно-ресурсний центр, де органам місцевого самоврядування та місцевим органам виконавчої влади Кабмін рекомендує протягом двох місяців: утворити інклюзивно-ресурсні центри, реорганізувати психолого-медико-педагогічні консультації в ресурсні центри з підтримки інклюзивної освіти. Постанова набрала чинності 26.07.2017 р.
Інклюзивно-ресурсні центри покликані забезпечити права дітей з особ-ливими освітніми потребами віком від 2-х до 18-ти років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти. ІРЦ утворюють з розрахунку – один центр не більш як на 7 тис. дітей, які проживають на території ОТГ (району) і на 12 тис. дітей, які проживають у місті (районі міста).
Задля цього ІРЦ (юридична особа з рахунками в органах казначейства, самостійним балансом, бланком зі своїм найменуванням) має: проводити комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, надавати психолого-педагогічну допомогу, забезпечувати системне кваліфіковане супроводження.
Центри повинні мати приміщення, пристосовані для дітей з особливими освітніми потребами. У приміщеннях облаштовують приймальні кімнати для роботи вчителя-логопеда та інших фахівців, надання індивідуальної психолого-педагогічної допомоги, проведення групових психолого-педагогічних занять, занять з лікувальної фізкультури, проведення спільних засідань фахівців центру, ін.
Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/1393-pro-nklyuzivno-resursniy-tsentr

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.