Мелодії баяна Миколи Наумчика

У його руках уміло поєднується, здавалося б, несумісне – музика і техніка. Голос баяна Миколи Наумчика чи не щодня чути в його будинку на міській вулиці Сагайдачного, а корюківський «Мерседес» на дровах вже давно відомий не лише на Чернігівщині, а й за її межами. У сім`ї Миколи Петровича співають навіть тварини, а білі гриби ростуть прямо під вуликами дбайливого господаря!..
Минулого тижня у районній бібліотеці відбулася творча зустріч з музикантом-віртуозом Миколою Наумчиком і його баянною музикою. Говорили про життя і творчість, слухали і розповідали… А режисером і ведучою свята була Тетяна Сіренко.

 

Знання за плечима
Ще у четвертому класі Микола Наумчик зробив собі гармошку з паперу – так хотів грати! А коли хлопцю подарували інструмент, не випускав його з рук, тож …ще на рік залишився у 4 класі. А вже п’ятикласником Микола грав різні мелодії нарівні з дорослими музиками, хоча музичну грамоту пізнав лише після служби в армії.
– Мати казала: «Вчись, синку, те знання за плечима не носити». Ось навчився, – показує свій музичний інструмент Микола Петрович, – все життя ношу за плечима!
23 роки Микола Наумчик віддав культурі. Зі своїми колегами виступали і у великих містах, і у маленьких селах. Навіть у спустошений горем Чорнобиль безстрашно несли свої музику і пісню. З багатьма своїми колегами все життя підтримує теплі дружні стосунки. Творча робота ніколи не закінчувалася сценою. Серед таких – покійний Валерій Лобода. Разом вчилися у Ніжинському училищі культури, працювали, співали… А коли з Раїсою Маховик їхали на обласні конкурси, їх попередньо навіть не прослуховували – настільки довіряли майстерності. Микола Наумчик був методистом, керівником хору, вокальних ансамблів – його і досі добрим словом згадують їхні учасники.
– Чуйний, тактовний, – із вдячністю говорить про Миколу Наумчика Надія Коноваленко. – Ніколи не сердився і не нервував, навіть якщо хтось відверто хибив. Терплячий…
Для корюківчанина Віталія Кир`яна Микола Наумчик – один з перших наставників, щедрий на дружні поради, підтримку, людське тепло. Свій баян Микола Петрович з радістю довірив своєму учневі на бібліотечному заході. Хоч і не втримався від підказок!
Підтримати свого друга завітав разом з бубном і Анатолій Чіаурелі. З Миколою Наумчиком вони подарували багато мелодій, давніх і знайомих, улюб-лених, які повертають людину у її найкращі роки…

Член сім`ї
Ще донедавна у кожного з них було своє життя, сповнене радощів, печалей і тяжких втрат. Зустрічалися у молоді роки у районному будинку культури: Ірина Остапенко – на сцені, Микола Наумчик – у журі. Навіть нічого не думалось, а потім доля звела їх – чотири роки разом.
– ..Баян у нас – член сім`ї, – розповідає Ірина Михайлівна. – «Живе» він на кухні. А нещодавно навіть «соліст» з’явився – маленький песик щоразу підспівує Миколі Петровичу, коли у майстерні у нього перерва. Бо зазвичай до нього ціла черга чоловіків-технарів вистроюється: з водіїв, працівників пилорам, приїжджих… Нікому не відмовляє, завжди береться за будь-яку складну роботу. А ще «помішаний» на грибах!
Є у Миколи Наумчика своя пасіка, де під вуликами навіть білі гриби ростуть! Нічого не скажеш: талановита людина – талановита в усьому!
«Лякачка»
– Його перший «швидкісний» автомобіль пам’ятає вся Сахутівка! – додає Олександр Костючок. – Це був «реактивний літак» без глушника («Який багато хто називав лякачкою»,– додає Микола Петрович), після ефектної (а головне – гучної!) появи якого у селі собаки три дні з будки не показувались і тиждень кури не неслись!
Микола Петрович задумав зробити автомобіль на дровах ще тоді, коли бензин був по 6 копійок за літр. Втілив задумане значно пізніше, але вдало. На сьогодні лише три автомобілі на всю область їздять на дровах і возять своїх винахідників.

Про мрії
Мрія окриляє людину. Постійно заклопотаний Микола Наумчик теж має власну мрію – зробити дельтаплан! Ніхто навіть не сумнівається у тому, що цей шанований майстер-«самодєлкін» спробує її здійснити! Заслужений журналіст України Зоя Шматок побажала Миколі Петровичу обов’язково здійнятися у небо на власному дельтаплані і політати на ньому зі своїм баяном. Зоя Степанівна вважає, що творчість віртуоза-баяніста заслуговує на більшу увагу земляків і керівників культури – йому ще є чим подивувати! Тож побажала, щоб до 80-річчя Миколи Наумчика, яке буде у жовтні, у Будинку культури зібралася більша глядацька аудиторія з числа людей, небайдужих до музики і творчості. А голова районної ветеранської організації Валентина Погребна поділилася планами щодо організації музичного дозвілля ветеранів, тож сподівається на обов’язкову участь Миколи Петровича у їхньому заході. Віршоване віншування присвятила винуватцю свята місцева поетеса Любов Грищенко.
…Зустріч з Миколою Наумчиком тривала у бібліотеці понад дві години! Слухали неповторний голос його баяна, дружно співали пісень.
– Грати – це просто: вчасно натискай клавіші і відпускай, – потішає слухачів власною філософією баяніст. – Однак, сьогодні у мене наче державний іспит! Завжди вважав: вісім репетицій відіграв – і можна на сцену. Отже, залишилося ще сім?..
До жовтня має встигнути…

 Зліва направо: Анатолій Чіаурелі, Микола Наумчик, Віталій Кир`ян

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.