МЕЖИГІР`Я: „Шоб я так жив!”

 Хонка з «чорного ходу». Без коментарів...

Хонка з «чорного ходу». Без коментарів…

„Будуємо нову країну! У межах Межигір`я”, – сказав чотири роки тому Віктор Янукович у своєму вересневому інтерв`ю газеті „Українська правда” і побудував – як символ корупції на найвищому щаблі влади.

Правду кажуть, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Навіть інтернет-блоги, телесюжети про Межигір`я не передають всього того, що відкривається оку, коли потрапляєш на територію колишньої резиденції Януковича. Захоплення навколишніми дивовижами, що в архітектурі, що в озелененні, переростає у розуміння того, скільки тут вкладено коштів і праці, щоб реалізувати такий досконалий дизайнерський проект. Але про все по черзі.

Красиве життя коштує грошей

На початку весни, коли у резиденцію впускали всіх бажаючих, грошей „за перегляд” не брали. Сьогодні екскурсія до „раю на землі” коштує 20 гривень. Кажуть, що раніше було 10. Побувати всередині будинків зможе не кожен. Одні – зачинені для паломників, екскурсія до інших вартує до двохсот гривень. По території майже у 140 гектарів можна пройтися і пішки, але для цього треба мати багато часу та богатирське здоров`я. Отож, тепер, як досвідчені мандрівники, ми можемо розповісти, що краще замовити екскурсію (50 гривень на одну особу). Вас півтори години кататимуть на електромобілі територією за визначеними маршрутами. Територію здолати можна і на велосипеді, винайняти який коштує 50 гривень за годину. Але за такий проміжок часу ви нічого путнього побачити не встигнете, потрібно мінімум дві години. До того ж на власні очі бачили, як швидкі велосипедисти, які на початку екскурсії мчали по ідеально рівненькій асфальтівці вниз (а місцевість нерівна, гірська), на зворотному шляху ледь тягли перед собою залізного коня.

Наче не в Центральній Україні

Маршрут для себе ми розробили самі, покладаючись лише на власні ноги. Вже з самого порога складалося враження, що ми потрапили чи не до Криму, оскільки рослинність, назв якої ми не знали, демонструвала себе у всій своїй неймовірній красі. Аромат линув і від кущів, і від дерев, що квітнули. Квіти маленькі, великі, дрібненькі – все це, наче у ботанічному саду: вражає і дурманить. Завдяки різновиду дерев повітря таке чисте, що спочатку навіть голова паморочиться.

Пеньки

Ми підійшли до будиночка Януковича, хотіли на власні очі побачити славнозвісні „пеньки”, по яких начебто щоранку стрибав президент. Спочатку нас не впустили, але доводи, на кшталт, ми – не тільки преса, а передусім – народ, що цікавиться, зробили свою справу- нас пропустили, але попередили: по пеньках – не стрибати. Чесно кажучи, ті пеньки, про які було стільки розмов – це, мабуть, найпростіше і найдешевше, що є у Межигір`ї. До того ж вони напівгнилі і позаростали.
Більше вразила альтанка із мармуровим столиком, та сама, яку тільки й показав Янукович своїй країні. Як ремарку, хочу розповісти, що за часів проживання Януковича були запроваджені небачені правила безпеки. Робочим, а їх, за деякими даними, працювало 1500 осіб тільки самої обслуги, було заборонено заходити на територію з телефонами, в яких є фотокамери.

Хонка

Об`єктом номер один, на наш погляд, стала Хонка (за назвою фінської фірми, яка його будувала) – чотириповерховий клубний будинок, на вході у який сьогодні зустрічає всіх прапор «Правого сектору», а з іншого боку, так би мовити, „господарського” – відкривається найдивовижніший пейзаж: альтанки, доріжки у формі літери „Ф” (якщо дивитися з висоти) і десь вдалині – Київське море. Все це у квітах і зелені, повторюся – надзвичайно культурної.
Біля Хонки збудовано копію римських руїн – такий собі благородний декор.
Всередину нікого не впускають, але, заглянувши крізь скляні двері, можна побачити „шматочок” небачених розкошів. За даними столичних видань, одних тільки дерев`яних виробів для внутрішнього оздоблення кімнат, було закуплено на суму 1 мільйон 133 тисячі доларів.

Нагодувати форель

Від Хонки доріжки ведуть до озера та спа-центру. До речі, на території „Межигір`я” розбите штучне озеро, яке живиться з десяти артезіанських свердловин. По водному плесу плавають білі та чорні лебеді, декоративні качки. У одному з маленьких озер водиться косячок форелі. Якщо у воду кинути, скажімо, білого хлібця, вона наче закипає – півметрова рибка залюбки ним смакує. Такий собі акваріум природних розмірів.

По „золотому полю”

Щоб трохи „зрізати”, ми відправилися навпростець через поле, як потім з`ясувалося, для гольфу. Навіть не усвідомлюючи, що це чи не найдорожчий об`єкт у Межигір`ї, ми з насолодою пройшлися по зеленій рівнесенько підстриженій травичці. Вже на зворотному шляху нам пояснили, що кожен квадратний метр такого поля коштує сотні доларів, що кожен горбочок і кожна заглибина – це особливий рельєф, який вимірюється з точністю до міліметра. Що навіть болітце у центрі – впливає на результат цієї заморської гри. А ми по ньому – ногами, ногами…

Море „під напругою”

Від так званого «путінського» будиночка, особнячка, побудованого для гостей, ми поспішили до набережної. Довгу-довгу алею, обсаджену деревами і квітами, відділяє від моря металевий декоративний парканчик, а за ним – дроти і напис: «Обережно! Висока напруга!» Кажуть, при колишньому господареві Київським морем, вздовж набережної, постійно курсував патруль, який оберігав свого „хазяїна” від аквалангістів – диверсантів. Перевіряти, чи море „під напругою”, ми не стали.

Підбите „око”„Галіона” і примхливі Агави

„Галіон” – це ресторан на воді у вигляді корабля, який знаходиться на особистій набережній колишнього президента. Об`єкт досить цікавий, настільки, що, мабуть, хтось із відвідувачів намагався потрапити всередину крізь ілюмінатор, але тільки розбив скло. На рівні носа корабля, клумба з агав – південної рослини, майже заввишки з людину. Але цікаво те, що взимку над цими агавами будується укриття з клімат-контролем, щоб не змерзли.

Штучне і справжнє

Діставшись до гаражів на 70 одиниць техніки, ми вирішили заощадити на екскурсії до раритетних автомобілів, хоча й коштувала вона не так багато – 40 гривень. Чомусь жаль стало витрачати кревні на холодне і штучне, коли навкруги все таке прекрасне і живе.
Звичайним і таким осиротілим, порівняно з розкішшю Межигір`я, видалося нам джерело із цілющою водою за шестиметровим парканом резиденції. Доброзичлива охорона на декілька хвилин нас випустила із „раю”, і ось ми напівзламаними східцями йдемо до живильної води. Розповідали, що саме через заблокований доступ до джерела в часи, коли будувалося Межигір`я, віряни влаштовували не один мітинг і таки домоглися свого – кожен може напитися, бо джерело залишили під парканом. До речі, тут колись бував сам Шевченко.

„Допоможіть  тваринам  Межигір`я”

Саме такі вивіски майже на всіх вольєрах. У зоопарку відчувається потяг колишнього господаря до екзотичних тварин. Тут є страуси – австралійський ему та американський нанду, для яких збудовано вольєр площею в гектар. А ще є павлини, фазани, плямистий олень, занесений у Червону книгу, і африканські дикі кабани. Були ще три кенгуру, але вони не витримали місцевого клімату. Вільно від зоопарку пересуваються звичайні олені, качки, зайці, білки. Останніх трьох – ми бачили на власні очі.

„Райські” сади  та городи

Кажуть, що Межигір`я усім забезпечувало само себе. Така собі країна у країні. Тут вирощували своє м`ясо, виробляли молоко, родючі ґрунти і догляд працівників забезпечували колишнього господаря екологічно чистими продуктами харчування – овочами, фруктами протягом усього року. Не дивно, що на території так багато теплиць, оснащених за останніми досягненнями техніки. Просто неба ми бачили чималий сад, у якому, наче солдати, у рядочки вишикувалися яблуні і персики, абрикоси і черешні. Зав`язі – повні гілочки, значить, урожай, якщо збережуть, буде чималий. Скільки одна людина може з`їсти „правильних” плодів?..

Золотий батон на згадку

Чим вище злетиш, тим нижче падати. Нижче вже нікуди, – спадає на думку, коли бачиш, як біля входу в Межигір`я продаються килимки до вхідних дверей, із зображенням обличчя Януковича. Їх охоче купують – витирати ноги. У продажу і маленькі „золоті” батони – магнітики на холодильник пересічному українцю. Їх також розбирають.
Планується, що Межигір`я найближчим часом стане національним парком відпочинку. Непогано було б цей заповідник не втратити, але щоб його утримувати, потрібні чималі кошти, відтепер дійсно – державні.

Р.S. Ми не побували у фазанарії, не побачили ракового озера, голубника, Межигірського монастиря, кінного та кінологічного клубів, спортивного і вертолітного майданчиків… А от особисті колишнього гаранта – вежу мобільного зв`язку і пожежну частину, розгледіли…

mkmmk_01

mkmmk_55 mkmmk_54 mkmmk_53 mkmmk_52 mkmmk_51 mkmmk_50 mkmmk_49 mkmmk_48 mkmmk_47 mkmmk_46 mkmmk_45 mkmmk_44 mkmmk_43 mkmmk_42 mkmmk_41 mkmmk_40 mkmmk_39 mkmmk_38 mkmmk_37 mkmmk_36 mkmmk_35 mkmmk_34 mkmmk_33 mkmmk_32 mkmmk_31 mkmmk_30 mkmmk_29 mkmmk_27 mkmmk_26 mkmmk_25 mkmmk_24 mkmmk_23 mkmmk_22 mkmmk_21 mkmmk_20 mkmmk_19 mkmmk_18 mkmmk_17 mkmmk_16 mkmmk_15 mkmmk_14 mkmmk_13 mkmmk_12 mkmmk_11 mkmmk_10 mkmmk_09 mkmmk_08 mkmmk_07 mkmmk_06 mkmmk_05 mkmmk_04 mkmmk_03 mkmmk_02

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.