Місту потрібна зала урочистих подій!

Корюківчани Вікторія Яковенко і Сергій Чешко одружилися тиждень тому. Доб-ряче понервувавши у пошуках місця для офіційної реєстрації шлюбу, молоде подружжя переконалося на собі, як тільки потрібна місту зала урочистих подій!

Вікторії – 25 років, вона митний брокер фабрики техпаперів. Сергію – 30, і він робітник ТОВ «ПГ «Бреч». Попри те, що обоє місцеві, раніше один одного не знали. Аж доки одного дня Сергій не побачив Її. Зустрілися компаніями друзів, навіть не підозрюючи, що в очі заглядає сама доля. Сергій тоді працював у Києві, а Вікторія у столиці здобувала другу вищу освіту в авіаційному університеті…
Звідтоді минуло два роки. Вікторія каже, що Сергій красиво залицявся! Оберемками дарував квіти, часто і мамину клумбу спустошуючи. Їй особливо до вподоби ромашки. Однак, ці два роки не пройшли без випробувань для молодих людей. Утім, то була лише перевірка почуттів – впевнені обоє!
– На деякий час ми розлучилися, а згодом зрозуміли, що одне без одного не можемо! – розповідає Віка. – Сергій просто підкорив своєю увагою, турботою і чоловічою наполегливістю.
Та цукерки-букети – то одне, а спільне життя – зовсім інше. Отож спочатку спробували налагодити спільний побут, щоб зрозуміти, чи зможуть разом долати труднощі, адже шлюб – дуже відповідальний крок!
– Сергій за характером доб-рий, поступливий, м’який, – ділиться Вікторія. – Він завжди до мене дослухається. Проте, якщо я десь не права, вміло і разом з тим дуже обережно застосовує вагомі аргументи, щоб я це зрозуміла. По-чоловічому розсудливий і дуже майстровитий! Нема такого, чого б він не вмів робити, може все: від чоловічої роботи – до приготування їжі і догляду за квітами.
Сергій же побачив у своїй дів-чині ті якості, якими повинна володіти його дружина.
– Віка – добра і співчутлива, – розповідає. – Надзвичайно тур-ботлива, і її піклування я завжди відчуваю. Вона дуже цікава і глибока людина. Ніколи не робитиме того, що суперечить її власним переконанням і ніколи не приймає поспішних необдуманих рішень…
Отже, Віка все гарно обдумала – і прийняла пропозицію руки і серця свого коханого! Весілля запланували на «красиву» дату – 8.08.2018. А ось з урочистостями довелося понервувати. Хотіли провести у холі міського Будинку культури, але за тиждень з’ясувалося, що там – ремонт. Куди?..
– Спасибі, що не відмовили у «Фламенко», – каже Вікторія. – Нам оформили гарну арку, створили відповідну атмосферу для красивої церемонії. Там же і весілля відгуляли!.. Але, на правах молодят, хотілося б побажати нашому місту якнайшвидше мати власну красиву залу для урочистих подій. І нехай вона вже буде не для нас – для інших! Адже багато молодих корюківчан, відучившись у великих містах, повертаються на батьківщину, де потім створюють сім`ї, народжують дітей, живуть і працюють на благо свого містечка… Сучасна зала урочистих подій у Корюківці – чим не ідея для громадських проектів, які можна і давно треба втілити у життя? Наступного року обов’язково подаватимемо!
На своєму весіллі молодята були у красивому національному вбранні: блакитна з вишивкою сукня у нареченої і блакитна вишиванка у нареченого. Кольору неба – і очі в обох щасливих молодят! Своїм гостям українського весільного дрес-коду не задавали, але тато Вікторії підтримав ідею – теж вдягнувся у вишиванку. Весільне вбрання замовляли через Інтернет, «підганяла» за розміром корюківська майстриня Людмила Лапітан. Відмовитися від традиційної пишної сукні і костюма вирішили через їхню непрактичність. Один раз вдягнеш – і в Інтернет на продаж? А вибір на користь українських нарядів – на всі часи! Відтепер матимуть, так би мовити, свій Family look…

Залишити коментар