«Ми патрулювали вулиці»

П’ятеро правоохоронців з Корюківського райвідділу внутрішніх справ близько місяця перебували у зоні бойових дій, а саме –
у Донецькій області.
До цього готувалися, згодом їх направили до Чернігова, а звідти уже у кількості п’ятдесяти осіб – до місця дислокації. У складі корюківської групи були особи як офіцерського складу, так і молодші командири. Наш кореспондент зустрівся з сержантом міліції Олександром Железняком, який розповів про ті події.
– Олександре,чи далекою і тривожною була дорога на схід нашої України?
– Корюківська група підібралася хороша, хлопці не з лякливих. У Чернігові нас швидко зібрали та автобусами довезли до одного з міст Харківської області, де знаходиться один із штабів антитерористичної операції. Тут усім нам видали бронежилети четвертого класу, каски. А вже за лічені години – перебували у Красному Лимані, за двадцять шість кілометрів від Слов’янська.
– Де проживали, як зустріло місцеве населення?
– Населення нас вітало. Жінки казали: «Ми у вас віримо. Чекали… Нам так набридли ці терористи і сепаратисти, які вносили безлад. Захищайте нас, а особливо діток і немічних стариків».
Ми виходили по чотири-п’ять осіб на патрулювання по місту. У складі такого патруля були досвідчені і молоді офіцери, сержанти. У кожного –автомат Калашникова, три гранати. Усі в касках, бронежилетах. Патрулювали вулиці Красного Лиману тільки протягом дня, вночі – ні. Коли ще нашої чернігівської міліції не було, кажуть люди, у місті було затишшя – ніхто на вулиці майже не виходив, боялися. А як приїхали – почали поступово повертатися до нормального життя.
Місто Красний Лиман порівняно невелике, можливо, трохи більше за Корюківку. Як мені відомо, там нема великих підприємств, високий показник безробіття.
– Про нього багато телеглядачів дізналося, коли обстріляли лікарню. Вона справді поруйнована та чим ще відоме місто?
– Обстріли лікарні справді були. Проте, великих руйнацій нема. А сама лікарня, її приміщення, можливо, удвічі менші за Корюківську ЦРЛ. Великих боїв у цьому містечку теж не було, але обстріли в окремі ночі травня і раніше спостерігалися.
– Як проминуло відрядження?
– Поставлене завдання виконали з честю, що було помічено вищим командуванням і оцінено населенням. Люди звикли до нас, бо зрозуміли, що міліція – їх підтримка. Висловлювалися, що, мовляв, нам потрібно жити в єдиній Україні.
Правоохоронці з Чернігівщини в одному із сіл Краснолиманського району брали участь у зачистці: обходили будинки, шукали підозрілих, вилучали зброю… Раніше цей населений пункт обстрілювали. У ньому виявили багато нежилих хат, проте і в попередні роки вони були – люди виїжджали у пошуках роботи, а літні вимирали.
Наприкінці відрядження нам оголосили, що ряд наших співробітників були підвищені у званні.

 

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.