На “гарячому” напрямку

Діма Запорожець_новый размер

Дмитро Запорожець

Наумівця Дмитра Запорожця мобілізували несподівано, коли тільки розгорталися події у Східній Україні. Командири сказали, що з фізичної і бойової підготовки підходить. Автоматник хороший, техніку знає.

Наш земляк спочатку проходив спецпідготовку у Гончарівському. А коли «дозрів», як висловлюються командири, з товаришами по зброї був направлений до стратегічно важливої дороги республіканського значення. На той час невеликий підрозділ, де перебував Дмитро, робив усе можливе, щоб не допустити просування ворожої техніки до великого міста. Блокпости стояли не тільки біля головних доріг, а й на об’їзних автошляхах. Згодом надійшов новий наказ: «Допомагати прикордонникам. Прикривати рубежі важкою технікою, мобілізувати автоматників і кулеметників». Частину воїнів з того підрозділу перекинули ближче до кордону. Тоді Запорожець зі своїми побратимами по зброї стояли майже на передній лінії. З сусідньої держави провокували – наш кордон перелітали безпілотники-розвідники, які заглиблювалися у повітряний простір України до трьох-п’яти і більше кілометрів. Довгенько перебували там кращі автоматники і танкісти. На зміну їм прийшли інші, а їх, у тім числі і нашого земляка, перекинули на Луганщину.

Гарт прикордонника
Дмитро має цікаву біографію. Після армії у нього був великий інтерес до прикордонних військ. Якраз у цей період новими молодими кадрами зміцнювався Чернігівський прикордонний загін. У різних газетах можна було почитати, що потрібні молоді хлопці віком від двадцяти до тридцяти п’яти років. Юнакові хотілося нести службу за контрактом не в самому прикордонзагоні, а бути на передовій, на кордоні. Тоді багато хлопців із сіл нашого району намагалися потрапити до цих військ. Тільки медкомісію пройшло небагато, а ще потрібен був досвід та відмінна фізична підготовка. За усіма вимогами Дмитро пройшов відбір. Прикордонна корюківська тилова застава з ним уклала контракт на три роки. У той період на рахунку корюківських прикордонників були затримання нелегалів-емігрантів з Китаю, Афганістану, Пакистану. У складі таких нарядів перебував і наш земляк, наумівець Запорожець.

Досвід допомагає
Гарт прикордонника Дмитрові згодився. У цьому переконався сам, перебуваючи у Східній Україні в різних гарячих точках. Їх бойовий підрозділ разом з іншими брав участь у звільненні кількох сіл на Луганщині. У ряді боїв відзначився наш земляк зі своїми найближчими товаришами. А взагалі, якось підсумував він, що в атаку ходили і відбивали хитрого і ненависного ворога усі побратими із їх та сусідніх підрозділів. «Були і такі відважні, що їх, не роздумуючи, командування могло б нагородити високими бойовими медалями. Заслужили хлопці, дуже уміло знищували ворога».
Хлопців зміцнює єдина мета – пошвидше вибити терористів та їх посібників – сепаратистів з окупованих східних земель.

Товариша рятували
Неподалік Луганська тепер перебуває підрозділ Дмитра. Це справді гаряча точка і місцина стратегічно важлива. Терористи і сепаратисти давно хотіли її зайняти. Не раз кидали великі сили, атакували. Тільки наші бійці знищували кулеметників і мінометників, бойові машини ворога. Були втрати у живій силі та поранені і з боку українських воїнів. В одного з них – тяжке: товариш Дмитра втратив ногу і отримав тяжку рану черева. Відважний боєць перебуває на лікуванні у Київському військовому госпіталі. «Йому усім полком збирали кошти на лікування. І про ліки теж турбувалися, особливо волонтери»,- недавно повідомив Дмитро дружині.

«Волонтери – надія…»
Наш земляк тільки на війні дізнався і зрозумів важливість волонтерської підтримки. Одного серпневого дня по телефону розповів дружині: «Є у нас така Дарія. Прізвища не буду називати. Енергійна, постійно піклується, турбується про наш та інші військові підрозділи. Це ж треба мати такий наполегливий характер, як оце в неї! Нам передавала і привозила біноклі. Придбала тепловізор. Багато відправляла для нашого та сусідніх підрозділів військового одягу. А тепер готує нову передачу. Закупила сорок комплектів термобілизни та шкарпеток. Скоро доставить. А ще раніше передавала або сама привозила великі коробки з сигаретами, зубною пастою, пінкою для гоління. А ще я вдячний своїм землякам-односельцям, які допомогли мені коштами»

І синочок радіє
У Дмитра двоє синів: шістнадцятирічний Іван та чотирирічний Артемко. З найменшеньким теж говорить по телефону. Підбадьорює, каже, що скоро повернеться додому, а хлопчик усім серцем радіє. Іван же розуміє, що його батько відстоює територіальну цілісність України, і ним гордяться у Наумівці. Старший син такий же наполегливий і відповідальний, як батько: на літніх канікулах працював на точку у місцевому господарстві «Злагода». А першого вересня на шкільній лінійці з рук директора сільгосппідприємства Віталія Топтуна отримав грошову прємію. І мати Світлана Михайлівна пораділа того дня за сина-школяра.

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.