Налаштований на боротьбу

На початку року наш район облетіла хвилююча звістка: тяжко захворів 15-річний гімназист Владислав Нечитайло. Апластична анемія складної форми – підступна недуга, яка вражає лише декількох людей на мільйон(!), підстерегла Влада. Хлопець потребував негайної пересадки кісткового мозку. Розпочався терміновий збір коштів на дороговартісну операцію, до якого долучилося багато небайдужих людей. Потім – була операція…

 

77

Владислав Нечитайло з батьками

Минуло довгих півроку. Корюківчани, хвилюючись за здоров’я юнака, постійно і всюди розпитують маму Влада про сина. Їй важко переповідати кожному все пережите ними, бо попереду ще чимало випробувань і тривог. А тому цього тижня родина Нечитайлів завітала у редакцію, аби через газету розповісти всім, хто хвилюється за їхнього сина, як для них минули ці шість місяців.

Безмежна вдячність

Перш за все, Оксана Миколаївна і Володимир Іванович щиро вдячні усім людям, котрі відгукнулися на їхню біду. Самим батькам було б не під силу зібрати величезну суму грошей.
– Так хочеться подякувати всім-всім-всім, хто нам допомагав, – кажуть батьки. – Боїмося навіть когось не назвати, а тому просто кожному, хто взяв участь у долі нашого сина – величезне спасибі! Особливі слова вдячності все ж хочеться адресувати керівництву фабрики техпаперів: Анатолію Бондарю, Віктору Мураю, Наталії Кононовій, БК «Слов’янський», а саме: Тамарі Бондар і Тетяні Фініній, директору гімназії Вірі Якушиній, її заступнику Валентині Ситенькій, класному керівнику Валентині Халіман, сім`ї Величків: Світлані, Віктору і їхній донечці Насті, усім-усім дітям – гімназистам, однокласникам Влада, товаришам, знайомим, друзям з першої школи, всім організаціям та установам міста Корюківки, усім сільським радам та громадам району, вірянам та настоятелю Свято-Вознесенського храму отцю Тарасу, КРМГО «Альтернатива», донорам, родичам, кумам, друзям – з усієї України, Росії, Ізраїлю, Німеччини…
Батьки хотіли зробити операцію синові за кордоном, вже й консультації вели з провідними клініками і лікарями. Та сама доля розпорядилася так, що оперували Владислава в «Охматдиті», у Києві. І про це Нечитайли жодного разу не пошкодували. Кажуть, що українські лікарі не поступаються закордонним професійністю і майстерністю. Переконатися у цьому вони мали змогу на власному нещасті.

100 днів і місяць

Пересадку кісткового мозку Владу зробили від спорідненого донора, яким став рідний брат, 23-річний Артем. Владислав дуже хвилювався – напередодні операції у нього так піднявся тиск, що ніяк не могли «збити». Однак в іншому, за словами мами, він – боєць, жодного разу не показав своїх тривог чи побоювань, ніколи не давав волю сльозам.
Операція відбулася 25 лютого. Артем ідеально підійшов меншому братові як донор за усіма медичними показниками. За цей час Влад втратив третину своєї ваги – з 63 кілограмів схуд до 40-ка з хвостиком. Після пересадки хлопець 100 днів провів у лікарні. Пройшов курс хіміотерапії. Потім ще місяць – «на пансіоні», тобто жив з батьками у Києві, а в «Охматдит» – на щоденну перевірку. Оксана і Володимир Нечитайли безмежно вдячні донорам – незнайомим киянам і військовозобов’язаним із частини, де служив старший син Артем, які безвідмовно надавали Владу найцінніше – свою кров.
– Це – святі люди… – не приховують емоцій батьки.

Коли і лікар, і пацієнт – футболісти…

Влад – затятий футболіст. Знаючи це, його тітка, двоюрідна татова сестра Світлана Мірошниченко і колишня корюківчанка, а нині киянка Ярослава Павленко влаштували хлопцю сюрприз. У день його народження, 5 березня, він мав би зустрітися з форвардом «Динамо» (Київ) Олександром Ярмоленком, який тривалий час грав у чернігівській команді «Десна». Та, на жаль, після операції минуло не так багато часу і відвідувачів до Владислава не пускали. Отож із земляком-нападаючим О. Ярмоленком він поспілкувався телефоном. Про що говорили? Звісно, про футбол!
Цікаво, що й лікар Владиславу дістався з таким же захопленням. Олександр Лисиця – гравець збірної лікарів України по футболу! З перших днів лікування Олександр Володимирович став для Влада наставником і авторитетом. Для свого пацієнта він приносив багато літератури про цілковите одужання спортсменів після тяжких недугів, наголошуючи на цьому і вселяючи віру у те, що так обов’язково буде і з ним! Хлопець у всьому дослухається до його порад, а своєю наполегливістю і жагою до перемоги над недугом вразив навіть лікаря!
16 червня Олександр Лисиця виписав свого пацієнта-корюківчанина. А наостанок зробив хлопцю унікальний подарунок – футболку одного з гравців збірної Франції по футболу. У ту мить емоції Влада просто зашкалювали! І це дуже підняло його бойовий дух.

Вдома

16-річний Владислав перейшов до одинадцятого класу. Та здобувати знання разом з однокласниками у гімназії не зможе, навчатиметься індивідуально, вдома. Після такої операції йому не можна перебувати у місцях скупчення людей, бо вони несуть небезпеку для його здоров’я. З будинку навіть прибрали квіти, віддали «на квартиру» кота… Друзі, які навідують Влада вдома, обов’язково вдягають маски. Та й сам Влад без маски нікуди не виходить – надто дорого може обійтися незахищеному організму будь-який вірус чи недуг. Щоденно Владислав приймає медикаменти, призначені лікарем. Кожні десять днів разом з батьками їздить на перевірку в «Охматдит».
– Після операції організм Влада повністю оновився, так би мовити, обнулився, – розповідає Оксана Миколаївна. – Він неначе народився заново, вдруге. «Згоріла» шкіра на тілі змінилася на нову, дуже ніжну, як у малесеньких дітей. Тож доводилося його всього буквально купати у дитячих кремах. Харчування – перетерті кашки попервах, тепер – дієта. З Нового року ми повинні пройти всі щеплення, які передбачені календарем для новонароджених дітей. Потихеньку вчилися ходити, хоч після такого знесилення організму це було дуже складно. Та Влад не здавався. Він – молодець! Сьогодні він починає нарощувати м’язову тканину, вже почало відростати волосся…
– А Владислав змінився після операції? – запитую у мами.
– Змінився, – посміхається. – Став більше говорити! Якщо раніше був такий повільний і спокійний, то тепер, мабуть, забравши Артемові клітини, взяв багато чого і від старшого брата, у якого енергія просто б’є ключем!..
Це був, мабуть, єдиний раз, коли під час нашої розмови батьки посміхнулися. Вони надзвичайно напружені, бо попереду – довгих два роки реабілітації. І як поведе себе організм такого хворого – одному Богу відомо. Так, у їхнього знайомого хлопчика з Чернігова, якому зробили аналогічну операцію, через півроку пішло відторгнення. І – знову потрібна пересадка…
Тримаймо кулачки за Влада, у нього все повинно бути добре!..

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.