Недитячі проблеми дитячого відділення

DSC_0318_новый размер

Кажуть, що під час дощів у цьому «аварійному» місці зазвичай стоять «дощоуловлювачі» – тази і тазики.

Це відділення Корюківської райлікарні на перший погляд здається досить-таки затишним. Щоправда, поки не піднімеш очі вгору чи не подивишся під ноги… По всій довжині будівлі – суцільна тріщина, з вікон – вітер, зі стелі – дощ, інколи – ще й зі шматками цементу на голову. Старі вікна, до яких навіть доторкнутися страшно, вже давно становлять реальну небезпеку для хворих.

 

DSC_0340_новый размер

Дитяче відділення, нині – вхід у дитячу консультацію. Тут не просто протікає – ллється на голову…

 

DSC_0321_новый размер

Стіни в палатах – у дірках…

Пам’ятник недолугому будівельнику

Останній раз ремонт проводився тут близько тринадцяти років тому. Тоді, за словами завідуючої дитячим відділенням Олександри Ісаченко, майстри такого наробили, що гірко згадувати. Але й забути не вдається, бо і досі щоденно споглядають «результати» отих ремонтних робіт, коли, приміром, лінолеумом просто прикривалися нерівності у підлозі (іншими словами – ями). З часом лінолеум у цих місцях, звісно ж, прорвався і відкрив на ясні очі відвідувачів, хворих і персоналу оті злощасні дірки. Але піком «майстерності» працівників, які тут трудилися, медпрацівники вважають довічну «цементацію» умивальника і душового піддона, куди будівельники змили …залишки цементної маси. Десь у трубах цемент застиг, тож ніхто і ніколи більше не зможе користуватися цією сантехнікою. Так і стоїть вона тепер, недемонтована – як пам’ятник недолугому будівельнику.

Набуті  «хвороби»

Лінолеум у відділенні порвався, мов кленовий лист, чи не одразу. Розшаровується ногами і ніжками – а куди дінешся? За нормами і вимогами, каже Олександра Іванівна, інше покриття, як-то, приміром, кахлі, не дозволяється задля безпеки маленьких пацієнтів. Тільки лінолеум. Але й він має бути відповідним – певної товщини і з утеплювачем. Такого покриття лікарня ніколи собі не могла дозволити. А ось вікна, на думку медперсоналу, – найбільша проблема дитячого відділення. Зношені вкрай, вони не лише створюють протяги, а і становлять реальну загрозу для життя людей. – Вікна настільки трухляві, що без допомоги і підтримки столяра ми їх ніколи не миємо – боїмося навіть доторкнутися. Якось навесні, – згадує старша медсестра відділення Наталія Мостович, – коли молодші сестри надумали мити вікна, фрамуга просто впала! А уявіть, що сталося б з дитиною, якби вона гралася поблизу вікна?.. У дитячому відділенні – 35 таких вікон. Давно мріємо про заміну на енергозберігаючі, хоча б у палатах та ванній кімнаті. Бо про яке повноцінне лікування можна говорити, коли з вікна дме? Наше відділення – чи не найхолодніше у всій лікарні. Медперсонал радіє з того, що цьогорічна осінь була сухою, бо коли за вікном – дощ, така ж погода і у відділенні. Особливо протікає у коридорі, про що красномовно говорить поруділа стеля. І тоді у хід йдуть тазики, ванночки та інше приладдя, такі собі «дощоуловлювачі». Медпрацівники кажуть, що подібне оснащення стоїть і на горищі лікарні. А ось на сходах, які нині ведуть у дитячу консультацію, тазиків не поставиш. Тому там дощ ллє повним ходом! Просто на голови дорослих і дітей. В одній з палат, згадують медики, під час зливи ледь не на голову дитині впав шматок цементу, який тримався між перекриттями на чесному слові…

Завдяки добрим людям

Медпрацівники не стоять осторонь негараздів дитячого відділення. Як можуть, намагаються зробити перебування маленьких пацієнтів у лікарні затишнішим і комфортнішим. В одній палаті замінили лінолеум. Власними силами взялися за ремонт іншої. Вже зробили стяжку підлоги, на черзі – стіни. Тепер треба думати, де ще взяти лінолеум, бо його потрібно багато. Проте вікна – все одно самотужки не вдасться замінити. – Наше відділення живе виключно завдяки добрим людям, – не приховує за-відувач О.Ісаченко. – Все, що маємо – це подарунки благодійників. Так, скажімо, пральну машину і телевізор у рамках проведених благодійних акцій подарували волонтери районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, а столики для харчування діток і колиски – «Альтернатива». Дуже підтримав нас свого часу колишній директор ВСК ім. Горького Василь Пилипченко, який надав відділенню чимало дитячих ліжечок та безліч інших речей, які були закуплені для «колгоспного» дитсадка, який так і не відкрився. Фельдшер Михайло Стецко теж віддав дитячу колиску, яка колись слугувала його дітям. Корюківчанка Валентина Суржик, придбавши додому новий холодильник, старий подарувала відділенню, він і досі у гарному робочому стані. Щороку дизайнери фабрики техпаперів підносять нам приємні сюрпризи: мікрохвильову піч, чайники, ін. Дуже часто містяни приносять цілі пакунки з дитячим одягом, харчуванням, іграшками, непотрібними вдома шторами та іншими речами. Від імені медперсоналу і наших пацієнтів дякуємо всім-всім небайдужим, хто підтримує нас у нелегкі часи! І ще: дуже часто люди викидають непотрібні їм речі: лінолеум, який був у вжитку, пружинні ліжка, старі матраци, стільці… Не викидайте – поділіться з дітьми! У наш час, коли лікарня сама себе не може забезпечити усім необхідним, непотрібні вам речі, стали б нам у пригоді. Дуже необхідна, приміром, постільна білизна, хай хоч і старенька…

Соціальна функція

І навіть у такому плачевному стані дитяче відділення Корюківської ЦРЛ стає постійним прихистком для дітей, покинутих недбайливими мамами, чи вилучених з неблагополучних сімей. Палата для таких діток, на жаль, ніколи не буває порожньою. Тут вони мають належний догляд, харчування, лікування, увагу і турботу – все, окрім батьківської любові. Інколи, щоправда, разом з такими дітьми перебувають і їхні горе-мами, яких все одно надовго не вистачає – залишають крихіток у лікарні та біжать у пошуку алкоголю. Діти страждають, а мами живуть власним, затуманеним життям. Як не парадоксально, але навіть нинішні лікарняні умови дитячого відділення для такого контингенту стають справжніми житлово-побутовими вигодами, про які тільки мріяти можна! Адже вдома такі жінки і дітки часто не мають елементарного – їсти і пити, у що вдягнутися. Буває, й миються тільки тоді, коли у лікарню потрапляють… – Чого кривити душею – інколи такі матусі поступають у лікарню не те, що без змінного одягу, а й взуття – звичайних тапок не мають! – розповідає Олександра Іванівна. – Отож купаємо, вдягаємо і взуваємо тут і мам, і їхніх дітей. Спасибі, жителі міста зносять нам не лише дитячі, а й дорослі одяг і взуття… Але найбільше все-таки у дитячому відділенні мріють про справжній ремонт. Щоб не свистало з усіх щілин, не капало і не падало зі стелі. І щоб було тепло та затишно нашим діткам не лише від доброзичливого ставлення медпрацівників…

DSC_0333_новый размер

Старша медсестра дитячого відділення Наталія Мостович: «Для маленьких діток дуже потрібен сучасний відсмоктувач слизу та мокротиння, бо від оцього, що маємо, користі мало…» /фото автора

 

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.