Обережно – соціальні мережі!

Знайома розповіла тривожну історію, почуту від матері підлітка. На день народження сину подарували ноутбук. Не минуло і року, як хлопець змінився у поведінці. Перестав допомагати по домашньому господарству, засиджується за комп’ютером майже до ранку, вживаючи при цьому багато кави, забуває нормально поїсти. Зауваження і умовляння не діють. А одного разу при спробі сховати ноутбук – син ледь з бійкою не накинувся! З цього видно, що молода особа потрапила в павутину інтернет-залежності…

Симптоми її такі: постійне бажання бути “онлайн”, роздратованість при недоступності мережі, небажання відволіктись від віртуального простору, порушення уваги, нехтування особистою гігієною, нерегулярне харчування, відмова від живого спілкування, конфлікти з оточуючими, які не поділяють такого захоплення, готовність вкладати свої кошти у комп’ютер та Інтернет, недосипання… У такої людини домінують думки про мережу, а в “друзях” занадто багато незнайомих людей, які просто попросили додати їх.
Залежність має свої різновиди. Пристрасть до віртуальних знайомств, відвідування порносайтів, захоплення онлайновими іграми, нескінченний серфінг-блукання по сайтах і пошук інформації… Тобто одні схиблені на спілкуванні, інші – на інформації. В чому ж небезпека і шкода для здоров’я? Залежність від соцмереж подібна до наркотичної. Перша більш психологічна (нема фізичної залежності, як при другій). Але за впливом на свідомість особистості вони ідентичні. Залежна людина втрачає людське оточення, здібність до адаптації, нормальні навички для життя у нормальному суспільстві: вміння знаходити спільну мову, розв’язувати конфлікти, стресостійкість. Залежна від соцмереж людина ці навички не розвиває, стає безпомічною. Стираються межі між реальним і віртуальним життям. Залежний все більше дорожить тими людьми, що у віртуальному контакті, а не у реальному світі. Хоча тих “друзів”, може, ніколи й не бачив! І забуває про здоров’я, близьких і рідних, уроки…
Більшість учнів знають про шкоду здоров’ю від довгого перебування за комп’ютером. Але не усвідомлюють усіх загроз від Інтернету і соціальних мереж. Шкідливі фактори: довге сидіння в одній позі тривалий час (гіподинамія); вплив електромагнітного випромінювання; навантаження на зір, втома очей; перевантаження суглобів кистей; стрес при втраті інформації; психічні розлади. “Інтернет, Інтернет, відпусти в туалет, ніжки хрестиком тримаю, півгодини вже чекаю!” Позбутися залежності складно, бо потрібно вийти з віртуальності у реальний світ, де треба заробляти гроші, завойовувати статус, бути самостійним, уміти себе регулювати. Залежна людина може зламатися, виникає бажання знову повернутись у віртуальний світ. Не Інтернет робить людину залежною, а людина, схильна до залежності – сама вибирає її об’єкт, яким може стати Інтернет.
Проблеми, які спливли на поверхню завдяки Всесвітній мережі, насправді лежать набагато глибше. Залежність – це один з проявів психологічних проблем: низької самооцінки, тривожності, дратівливості, підвищеної образливості, депресії, вразливості та інших. Втеча в інтернет-середовище є одним із способів пристосування до оточуючого світу. Відчуваючи складності у вираженні емоцій, контактах з близькими, індивід намагається уникнути ситуацій, де йому буде не комфортно. Інтернет-середовище є засобом самозахисту від поганого настрою, почуття болю і приниження. І особливо вразливими є діти.
Як же уберегти їх від згубного впливу? Регламентувати спілкування з мережею (контроль часу), а не відлучати від Інтернету. Постаратися допомогти дитині при труднощах в спілкуванні (відвідування гуртків, секцій, занять після школи, запрошувати в гості й ходити до друзів). Пошук альтернативних способів проведення часу (спорт, малювання, вишивання, читання книг, відпочинок на природі). Більша увага до реального життя (школа, сім’я, друзі). Більше перебувати на свіжому повітрі.
Комп’ютер може стати другом або ворогом. Може допомагати або додати купу проблем, залучити однодумців або привести до самотності. Вирішувати тільки самій людині. А перед батьками і вчителями постали нові вимоги часу – навчити дітей культурі користування Інтернетом.

Аркадій БУГРИМ,
лікар-нарколог

Щоб не стати залежними…

Світ інформаційних технологій впевнено увійшов у кожен дім. Тепер і бабуся у селі, у якої ніколи не було навіть стаціонарного телефону, і маленька дитина, яка тільки-но навчилася говорити, – всі з мобільниками. Або – в електронних книгах, планшетах, ноутбуках… Ми запитали у наших читачів, чи відчувають вони залежність від всесвітньої павутини, чи бачать загрозу у надмірному користуванні гаджетами для підростаючого покоління?

Анастасія Мотчана, цьогорічна випускниця-дев`ятикласниця Корюківської гімназії і вже студентка Чернігівського музичного училища ім. Левка Ревуцького (струнний відділ):
– Усе добре в міру, і користування сучасними електронними пристроями – теж. Інтернетом, вважаю, треба користуватися за необхідності – для пошуку та обміну необхідною інформацією. Часто спілкуюся з друзями у соціальних мережах, але й без Інтернету та телефону можу спокійно обходитися. Принаймні живого спілкування з друзями він не замінить.

Олег Гайовий, директор Корюківської ЗОШ І-ІІІ ст. №4:

У нашій школі існує порядок щодо використання мобільних телефонів та інших гаджетів. На перерві – будь ласка, користуйтеся всі і скільки завгодно. А на уроках – лише з дозволу вчителя (але без навушників!). Приміром, як учитель фізики я не проти, щоб учні користуватися телефонами, бо там є калькулятор. Щоб не купувати збірники задач з фізики, дозволяю дітям користуватися електронними підручниками, які вони відкривають у своїх телефонах. Багато цікавого, пізнавального можна знайти в інтернеті і при підготовці шкільних презентацій та проектів. Ми нікуди не дінемося від сучасності! Треба просто навчитися правильно користуватися Всесвітньою мережею.

До речі, всі учні нашої школи знають: дістав на уроці телефон без дозволу – забирати доведеться батькам у кабінеті директора. А вже батьків просимо потурбуватися про те, аби діти не порушували дисципліну. І це, я вам скажу, дієвий спосіб. Принаймні, ніхто з батьків не приходив по телефон до директора двічі…

Марина
Богдановська, практичний психолог ДНЗ №1 «Дельфін»:
– Комп’ютери, телефони, Інтернет – без цього важко уявити сучасне життя. У роботі нашого садочка ми теж часто використовуємо ноутбуки і проектори, які дозволяють «оживити» мультяшних героїв, навчити дітей розрізняти звуки, т. ін., тобто, бути корисними у виховному процесі. У нашому садочку є декілька діток, які приносять свої гаджети, проте, вихователі знають, як переключити їхню увагу на щось інше – цікавіше і пізнавальніше, тож особливих проблем з цим немає. Натомість з батьками ми проводимо бесіди і роз’яснювальну роботу щодо можливих загроз сучасного світу інформаційних технологій і наслідків їхнього впливу на дитину. Насамперед, батьки повинні розумно підійти до цього питання: дозувати перебування дитини за комп’ютером, планшетом чи мобільним телефоном, цікавитися її захопленнями і вподобаннями, контролювати, що саме дитина уподобала у мережі, при цьому не втрачаючи зв’язку зі своєю дитиною: більше часу проводити разом, за рухливими іграми, малювати, читати, гратися…

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.