Корюківщина знову втратила свого сина…

Не лише рідні, близькі, колеги і друзі, але й всі жителі району до останнього вірили і сподівалися, що він знайдеться і обов’язково – живим, але ж…11 березня наш район попрощався з 26-річним Олегом Науменком з Холмів, який загинув під час проведення АТО на сході України.DSC_0002

Помічник оперативного чергового Корюківського райвідділу внутрішніх справ сержант міліції Олег Науменко відбув у зону проведення АТО на початку лютого, де виконував бойові завдання у складі зведеного загону УМВС України в Чернігівській області. За офіційною інформацією, 15 лютого під час обстрілу блокпосту російсько-терористичними військами біля Чорнухиного Луганської області Олег отримав осколкові вогнепальні поранення і був доставлений до військово-польового шпиталю поблизу Дебальцевого Донецької області. Наступного дня колона, яка транспортувала в Артемівськ поранених, серед яких був і О. Науменко, була обстріляна бойовиками і зв’язок з Олегом перервався…
Для батьків, дружини і рідних це були найстрашніші тижні, сповнені тривожного очікування і гнітючої невідомості. Незабаром на пошуки колеги вирушила спеціальна пошукова група з числа правоохоронців області. А рідні, знайомі і просто небайдужі люди намагалися самотужки організуватися, щоб дізнатися бодай щось про зниклого.
– Востаннє мама, Тетяна Василівна, розмовляла з Олегом 15 лютого. А після того – тиша… – розповідає житель Холмів і сусід Науменків Віктор Таран. – Всі разом почали шукати його, підключили волонтерів з Дніпропетровська, Харкова, Краматорська, Артемівська… Куми виклали в Інтернет інформацію про Олега з надією, що це дасть позитивний результат. Проте невдовзі на вказані у мережі телефони рідних почали дзвонити якісь аферисти, які за гроші обіцяли розповісти про місцезнаходження Олега… Здається, того чоловіка знайшли пізніше і він начебто вибачався перед рідними…
Важко навіть уявити, що довелося пережити за цей час рідним і близьким! Майже місяць вони потерпали від невідомості у той час, коли людина без совісті жадала нажитися на чужому горі у такий наглий спосіб…
А 10 березня надія знайти Олега живим згасла остаточно. Загиблого міліціонера впізнала його дружина Вікторія серед інших тіл, переданих представниками терористичної ДНР до бюро судово-медичних експертиз м. Дніпропетровська. Загинув від множинних вогнепальних поранень. І більше – жодної інформації. Рідні не знають навіть, коли саме Олега не стало…
Вночі машину із загиблим захисником зустрічали люди у Корюківці та Сядриному. Холминці вишукувалися у суцільний живий коридор від в’їзду у селище і до самого дому Науменків по вулиці Дачній. Останню шану своєму герою-земляку прийшли віддати і молодь, і люди похилого віку – з лампадками, свічечками і українськими стягами…
11 березня Холми були у жалобі.
Провести в останню путь молоду людину, яка віддала своє життя за Україну, прийшло дуже багато людей: односельчани, колеги-правоохоронці з усієї області, представники районної влади, небайдужі люди з нашого району і навіть сусідніх. Холминці не приховували свого обурення, мовляв, скількох синів своїх ще хоронитиме наша стражденна земля і коли вже закінчиться це жахливе кровопролиття.
…А мама, почорнівши від горя, все гладила свого єдиного синочка по обличчю, не відходивши від труни ні на мить… З останніх сил трималася дружина, якій у 24 роки судилося зостатися вдовою… А що казати про дворічну донечку Софійку, яка знатиме тата лише по фотографії… Плакали і знайомі, і незнайомі люди, усвідомлюючи непоправність втрати родини Науменків, розділяючи з ними цей страшний біль. Але як втішити згорьованих людей, яким вже ніхто не поверне єдиного сина, люблячого чоловіка і тата?..
Відспівували убієнного воїна Олега Науменка у місцевій Церкві Архістратига Михаїла. Заупокійну службу відправили: о. Михаїл (настоятель холминського храму), о. Олександр (Свято-Вознесенський храм, м. Корюківка), о. Віталій (Храм Святої Трійці, с. Сядрине).
Під звуки національного гімну та траурних мелодій у виконанні духового оркестру Корюківського РБК жалобною ходою Олега Науменка провели на місце його одвічного спочинку. Багато добрих слів про нього було сказано селищним головою Миколою Дорошком, начальником райвідділу міліції Сергієм Тараном, першою вчителькою Юлією Щербак…
Той день, кого хоронили Олега, був по-весняному теплим, сонячним і сповненим сліз, страждань, гіркоти і безкінечних запитань. Запитань без відповідей. Чому у вічність пішла така молода людина, яка ще багато чого могла зробити у житті, планувала і мріяла, яка так потрібна своїм рідним, яка тільки-но почала жити?! .

 

DSC_0001

Залиш, чужинцю, землю нашу

Залиш, чужинцю, землю нашу
У світ приходять люди
для життя,
Радіти сонцю, посмішкам
і квітам,
Не руйнувать, творить –
це суть буття,
Кому і хто дав право
долю тьмарить дітям?
Життя одне у кожного із нас,
І мрії теж збігаються в одному.
Чому ж новини з жахом раз у раз
Ми переказуємо,
як відлуння грому?
Чому очі дітей сповняє жах?
Чому у матерів щоденно сльози?
Чом подих сина у труні зачах, –
Труну до хати
командир привозив…
Навчись життя, чужинцю,
цінувать,
Відчуй біль матерів,
страждання й горе,
Й до тебе прийде,
прийде каяття,
Ти проклинатимеш
свою сліпу покору.
Від гніву, суму, болю і скорботи
Серденько так болить
і завмирає…
Браталися ж…
І хто тобі був проти?
Хто розум ваш і совість забирає?
Залиш, чужинцю,
землю нашу, враже!
Не омивай же кров’ю
власні ниці мощі.
Долоню кладучи на серце,
кажем:
За згублені життя –
немає прощень!!!

Світлана БЛИЗНЮК,
с. Охрамієвичі

Один коментар

  1. SADARIS говорить:

    Я НЕ ЗНАЮ, ЗАЧЕМ…
    И КОМУ ЭТО ЭТО НУЖНО –
    КТО ПОСЛАЛ ИХ НА СМЕРТЬ НЕ ДРОЖАЩЕЙ РУКОЙ?!
    ТОЛЬКО ТАК БЕСПОЩАДНО, ТАК ЗЛО И НЕНУЖНО
    ОПУСТИЛИ ИХ В ВЕЧНЫЙ ПОКОЙ.
    ОДИНОКИЕ ЗРИТЕЛИ ЕЖАСЬ, ПРЯТАЛИСЬ В ШУБЫ
    И КАКАЯ-ТО ЖЕНЩИНА С ИСКАЖЕННЫМ ЛИЦОМ
    ЦЕЛОВАЛА ПОКОЙНИКА В ПОСИНЕВШИЕ ГУБЫ
    И ШВЫРНУЛА В СВЯЩЕННИКА ОБРУЧАЛЬНЫМ КОЛЬЦОМ…

    ЦЕ НАПИСАНО ЩЕ В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ. ЩО ЗМІНИЛОСЬ ЗА 100 РОКІВ? ТІ Ж САМІ ГРАБЛІ, І НА НИХ НАСТУПАЄМ, ТІ Ж ЛОЗУНГИ “ВІЙНА ДО ПОБЄДНОГО КІНЦЯ”, ТА Ж НЕТЕРПИМІСТЬ, ЯКА СТАЛА ПРИЧИНОЮ ВСІХ ЦИХ ГРОБІВ. А СКІЛЬКИ ЇХ ЩЕ ПОПЕРЕДУ – БЕЗГЛУЗДИХ І НЕПОТРІБНИХ…

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.