Пам’яті справжнього учителя

Час невпинно біжить. Та пам’ять і серце повертають нас, дорослих людей, у роки юності. І усі ми часто згадуємо свою школу і вчителів… Школа починається саме з вчителя. Який він, такою стає й школа, поріг котрої дитина переступає, іноді долаючи й внутрішній спротив. Обираючи професію вчителя за покликом серця, справжній педагог усе життя працює над собою. Адже потрібно мати такт у взаєминах з учнями і колегами, високі моральні якості, любити свою справу. І бути вихователем, до якого б тяглися дитячі серця, аби школа стала для учнів справді другою домівкою…OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Перелюбська загальноосвітня школа завжди славилася своїми учителями і вихованцями. Хтось згадує добру і уважну Інну Тимофіївну Соболевську, хто – мудрого Василя Васильовича Смальоху, інші – закоханого у свій предмет Анатолія Федосовича Хабалевського… Багато вчителів гідні любові та поваги.
І справжнім покликанням до професії педагога був відзначений викладач фізичної культури Олександр Денисович Макаренко. Він дійсно вкладав у кожного учня частинку своєї душі! Вимогливий, при цьому сам дисциплінований, чесний, порядний, працелюбний, чуйний до людей. Поважали його навіть ті, хто не любив фізкультури. У Олександра Денисовича не було поганих учнів…
І саме тому, в 1999 році з ініціативи автора цих рядків та директора школи Анатолія Лободи, учителя фізкультури Миколи Кобця започатковано було у Перелюбі спортивний турнір пам’яті улюбленого вчителя. Чимало років підряд проводилися кожного березня навіть дводенні змагання з волейболу, баскетболу, тенісу. Запрошувалися кращі команди району, приїжджали відомі випускники нашої школи, вдячні колишні учні нашого Вчителя.
І ось в шістнадцятий раз знову було проведено таке свято і змагання з волейболу й тенісу. Брали участь команди села Перелюба, ПАТ “Слов’янські шпалери – КФТП”, районного комунального підприємства “Корюківкаліс”, селища Холмів. Глядачів вразила дуже сильна гра команди “Корюківкалісу”, яку очолював директор цього підприємства Олексій Іллюченко і котра стала переможницею турніру, нагороджена перехідним кубком, волейболісти ж – дипломами.
Серед тенісистів усі призові місця зайняли молоді перелюбці: перше – Сергій Федченко, друге – Євгеній Кожем’яко, третє –Артем Коровай. Вони отримали грошові винагороди. Спонсорами спортивного свята виступили Микола Шматок, Сергій Лобода, Микола Зубенко, Олексій Іллюченко, Микола Дорошко і корюківська фабрична команда.
Після змагань присутні ділилися добрими спогадами. Колишній начальник Чернігівської пенітенціарної служби полковник Володимир Настоящий згадував, що його улюбленими предметами у школі були математика і фізкультура. Спортом займається і зараз. Анатолій Лобода розповів, що у старших класах навчалися у другу зміну, заняття закінчувалися після восьмої вечора, але опісля всі йшли у спортзал. І завдячуючи вчителю, Анатолій два роки був чемпіоном району серед учнів з бігу на стометрівку та стрибків у довжину, брав участь в обласних змаганнях. Полковник міліції Валентин Мисник, нині киянин, теж говорив, що завдячує Олександру Денисовичу вибором своєї професії і зміцнілим здоров’ям.
Уже чверть століття нема Вчителя серед нас, але пам’ять про нього – з нами і житиме, допоки живуть його учні. І сьогодні цей добрий приклад служить молоді, спонукає її до вибору правильного, доброго, здорового способу життя.

О.Д.Макаренко народився 19 вересня 1920 року в с.Перелюбі, батько – селянин-бідняк, мати – вчителька початкової школи. Закінчивши 1934 року сьомий клас місцевої школи колгоспної молоді, Олександр склав іспити і став студентом Харківського технікуму електрозв’язку, разом поступив й на вечірнє відділення Вищої школи тренерів при Харківському інституті фізичної культури. У 1939 році за спецнабором направлений у Харківське військове льотне авіаційне училище, яке закінчив 1940 року. Під час відпустки працював викладачем фізкультури у середній школі села Перелюб. Після закінчення училища направлений до військової частини. Пройшов війну у складі авіаційних бойових частин. У 1946 році демобілізований і повернувся на батьківщину. Як офіцер запасу, Олександр Денисович був направлений на посаду військового керівника і вчителя фізкультури у Перелюбську школу. Працював до 1980 року, помер 24 січня 1990-го. Був гідним прикладом для людей, брав активну участь у громадському житті, мав заслужену повагу серед земляків.

Сергій САЛІВОН,
сільський голова

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.