Перша світова війна і Корюківщина

pervaya-mirovaya-voyna-1914-1918-gg

НЕВІДОМІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ

Цього року минає століття від початку першої світової війни (1 серпня 1914 р. – 11 листопада 1918 р.). Тривалий час правда про ті події замовчувалася, радянська ідеологія називала її не інакше, як імперіалістичною, а ветерани в Радянському Союзі ніколи не вшановувались, і навіть змушені були ховати свої нагороди. З нагоди ювілейної річниці у Корюківському історичному музеї протягом місяця працювала виставка «Корюківчани у першій світовій війні».

Чому розпочалася перша світова  війна?

Це був глобальний збройний конфлікт між Антантою (Велика Британія, Росія, Франція) та країнами Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина). Причиною стали гострі суперечності між цими країнами за панування в світі, особливо в Азії та Африці. А приводом – вбивство у боснійському місті Сараєво (Австро-Угорщина) спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Фердинанда з дружиною, яке сталося 28 червня 1914 р. Терористичний акт вчинила група сербів з організації «Млада Босна», що прагнула об’єднати всі південнослов’янські землі довкола Сербії. Безпосередньо вбивство скоїв 19-річний студент Гаврило Принцип.

Хто брав участь у війні?

28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила війну Сербії. Росія почала мобілізацію до армії, а вже 1 серпня Німеччина оголосила їй війну. Незабаром до військового конфлікту долучаються Франція та Велика Британія. Всього ж було втягнуто 38 країн із 59. До австро-німецького блоку приєдналися Османська імперія (Туреччина) і Болгарія. Решта держав згодом виступила на боці Антанти, у тому числі Італія (колишній учасник Троїстого союзу), США, Японія, ряд країн Європи, Латинської Америки. Бойові дії велися у Європі, Азії, Африці, на океанах. Сучасники відзначали сплеск патріотизму, а то і шовінізму населення країн-учасниць на перших порах.

Які мали місце втрати?

За 4 роки з обох сторін до війська було мобілізовано до 74 мільйонів чоловік. З них 10 мільйонів загинуло, 20 мільйонів – поранено. Найбільші втрати вбитими мали: Німеччина – 2,03 млн., Росія – майже 2 млн., Франція – 1,4 млн., Австро-Угорщина – 1,1млн, Велика Британія із залежними країнами – 915 тис., Туреччина – 800 тис., США – 114 тис. чол. Найменше втратила Японія – 300 осіб.
За своїми масштабами, людськими втратами, соціально-економічними наслідками ця війна не мала рівних у попередні періоди історії. УВ ході бойових дій з’явилися нові види озброєння: бойові літаки, танки, гази, набули значного поширення гармати, кулемети, бронемашини, гранати і т. ін.
Українські землі на той час перебували у складі Російської (9 губерній у т. ч. і Чернігівська) та Австро-Угорської (Галичина, Буковина і Закарпаття) імперій. До російської армії було мобілізовано 3,5 млн., а до австрійської – 250 тис. українців. Саме західноукраїнські землі (Галичина, Волинь і Буковина) стали ареною війни у Східній Європі.
Російську армію на початку військових дій очолював двоюрідний дядько імператора – Микола Миколайович Романов, а пізніше сам Микола ІІ. З ос- новних країн-учасниць Росія була найгірше підготовлена: хронічно не вистачало зброї, боєприпасів; командування, здебільшого, керувалося досвідом попередніх воєн. Одним з найкращих полководців був генерал Олексій Брусилов, автор відомого «брусиловського прориву».

Війна спричинила розпад чотирьох імперій

Наприкінці 1917 р., після двох революцій, Росія фактично вийшла з війни. Бойові дії завершилися перемогою Великої Британії, Франції та їх союзників. Війна спричинила розпад чотирьох імперій: Австро-Угорської, Німецької, Османської, Російської. На політичній карті Європи з’явилися нові країни: Чехо-словаччина, Югославія, Польща, Фінляндія та інші. Було встановлено новий світовий порядок, який проіснував до початку другої світової війни.

Корюківщина тоді входила до Сосницького повіту

Не оминули події першої світової і Корюківщину, яка тоді входила до складу Сосницького повіту (Волинська, Олександрівська, Охрамієвицька, Перелюбська, Холминська волості ) Чернігівської губернії. Ще на початку 20-го століття у трьох містечках (Олександрівка, Охрамієвичі, Холми), 8-ми селах, 23-х деревнях (сільцях) і слободах та на 60-ти хуторах проживало близько 50 тисяч населення. Напередодні 1914 р. у Корюківці було близько 5 тисяч жителів. Діяли два цукрові та цегельний заводи, майстерні, залізнична станція. Функціонували три початкові школи, лікарня, поштово-телеграфна станція з телефоном, кінотеатр. Окремі вулиці були вимощені бруківкою.
На фронти першої світової війни пішло кілька тисяч наших земляків. Працівниками Корюківського музею встановлено, що протягом 1914-1916 років загинуло 18 мобілізованих, пропало безвісти – 45, поранено – 60. Зрозуміло, це далеко не повний перелік, оскільки цим питанням ніхто раніше не займався. Були серед учасників бойових дій і добровольці, зокрема, Василь Семенович Нікітенко з Охрамієвичів, Іван Андрійович Лисенко з Домашлина, Василь Миколайович Олещенко з Олександрівської волості. Серед загиблих – брати Короленки: Роман і Родіон Микитовичі з Корюківки, Данило Якович Дорошенко з Олександрівки, Михайло Іванович Литвиненко з Білошицької Слободи, Денис Гнатович Саченко з Охрамієвичів. Списки учасників війни є в нашому музеї. Усього ж відомі імена більше двохсот земляків. Багато хто з них потім брав участь у громадянській та Великій Вітчизняній війнах.

Георгіївські кавалери

Є відомості про 13 георгіївських кавалерів з Корюківщини. Георгіївськими хрестами та медалями в російській армії нагороджували лише солдат та унтер-офіцерів. Для офіцерів та генералів існувала окрема система нагород. Хрести 3-го і 4-го ступенів виготовляли зі срібла, а 1-го і 2-го – із золота. Кожен георгіївський кавалер після нагородження отримував пожиттєву пенсію від 30 до 120 рублів на рік, в залежності від кількості нагород. Житель села Високе Степан Акимович Хилько (1884-1969 рр.) мав усі чотири нагороди. Під час голоду 1932-1933 років ці хрести його дружина обміняла на їжу. Жителі Забарівки Єгор Ісакович Терещенко та Савелій Кирилович Демиденко мали по три «георгії».
Відзначилися і брати Лебідьки з села Шишка. Молодший брат – Федір Терентійович (1890-1971 рр.), служив рядовим у піхоті. За бої під містом Перемишль (нині в Польщі) був удостоєний хреста 4-го ступеня. З фронту повернувся на початку весни 1918 р., перед самим приходом німецьких військ. Згодом одружився, перебрався до Корюківки, працював на лісопилці. Пережив трагедію 1943 року. Його старшого брата – Івана Терентійовича, тричі нагороджували хрестами. Крім того, він отримав царську «рюмку», яка дозволяла без- коштовно харчуватися в ресторанах та їздити на потягах. На війні повністю втратив зір, додому повернувся інвалідом. Власної сім’ї так і не створив. Зате, вивчився грати на гармошці, заробляв на життя тим, що грав у потягах. Подальша його доля невідома.
Житель Охрамієвичів Григорій Мойсейович Муха (1894-1974 рр.) служив у артилерії, був навідником гармати. За знищення кількох ворожих кулеметних гнізд відзначений двома георгіївськими хрестами. У 1943-1945 роках брав участь у Великій Вітчизняній війні, нагороджений медаллю «За бойові заслуги».
Серед експонатів музейної виставки є бронзовий австрійський чайник, привезений з фронту, як трофей, жителем Хотіївки Іваном Івановичем Хижняком (1885-1967 рр.). Він служив рядовим у піхоті, був учасником брусиловського прориву.
Георгіївський кавалер єфрейтор Іван Васильович Сотник з Камки привіз у якості трофею австрійську алюмінієву складану ложку з виделкою. Під час колективізації родина Сотників була розкуркулена. Улітку 1941 р. Іван Сотник пішов на фронт, хоча й був уже не-призовного віку, і пропав безвісти.
На увагу глядачів заслуговують гранати і патрони до гвинтівок різних країн, кулемет «Максим», драгунська солдатська шашка у піхвах з багнетом, артилерійський солдатський кинджал-бебут, авіаміна, кокарди, фотографії і т. ін.

Андрій НАУМЕНКО, молодший науковий співробітник Корюківського історичного музею

Залишити коментар