Песик-безхатько знайшов господарів!

Маленький чорненький кудлатик, якого часто підгодовували біля «Глорії» небайдужі перехожі, зокрема, і працівниці міської ради Юлія Кожушко та Олена Хоменко («Маяк», №52 від 22-29 грудня 2017 р.), нарешті знайшов свою домівку! Напередодні Нового року його взяла до себе родина корюківчан.

Прилаштувала песика у сім`ю своїх кумів корюківчанка Ірина Пилипенко. Каже, серце здригнулося, побачивши його на холоді: закоцюблий, труситься. А ще ж і морозу толком не було! Аж сльози на очі набігли, коли уявила, що йому доведеться ще пережити. І чи переживе?..
– Одразу згадала про кумів, у яких донедавна теж був собачка, а тоді – не стало… – розповідає І. Пилипенко. – Подзвонила, кажу, заберіть його додому, будь ласка! Я вам його навіть привезу! Кум погодився. Купила дві сосиски, щоб якось до нього підібратися, та й повезли до нових господарів. Він, щоправда, трохи насторожився на новому місці. Кажу: «Не хвилюйся, дурнику! Тут тебе точно не образять…»
Ірина каже, що її куми не захотіли називатися на загал. Це ж для них не якась піар-акція доброти. Вони сподіваються, що песик стане добрим другом доні-школярці і сину-студенту. До речі, маленького бродяжку звуть тепер Умка…
У редакцію було декілька дзвінків з приводу братів наших менших. Наприклад, пенсіонерка Валентина Мисник з Білошицької Слободи зателефонувала, щоб висловити вдячність небайдужим корюківчанкам Юлії і Олені, які не проходять мимо «нічийних» тварин: «Молодці дівчата! Я і сама завжди купую рибку чи кісточку для таких собачок. У нас вдома є німецька сторожова вівчарка Байкал. Нашому охоронцю вже 14 років, старий, глухенький, але ж живе, бо справжньою любов’ю оточений. У нас є й коти, хоча від миски ніколи не проганяємо і приблуд… Ми багато знаємо про європейські цінності, але, вважаю, що нам до них ще ой як далеко. І стосується це, перш за все, ставлення до тварин. Як ми ставимося до них – настільки ми й люди… Скажімо, у Японії давно існують кафе з пухнастиками, де відвідувачі зможуть не лише чашечку чаю випити, а й котика погладити, поспілкуватися з тваринками… Якщо колись у Корюківці таки визріє намір влаштувати притулок для бродячих собак і котів, ми, пенсіонери, теж поділимося копійчиною на їхнє утримання. Бо жити хочуть усі…»

Залишити коментар