Про гарантії працівникам, звільненим під час часткової мобілізації

З 8 червня 2014 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації».

Місце роботи зберігається один рік
Зокрема, ним передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більш як на один рік, зберігаються місце роботи, посада і їм компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, де вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошової допомоги (в тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. На ці виплати не нараховується єдиний внесок. Відповідні гарантії поширюються на всіх працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, та на працівників, які вступили на військову службу під час мобілізації за особистим бажанням. Підставою є повістка.

Поновлення на роботі
Усі працівники, які були звільнені з роботи у зв’язку із призовом на військову службу під час мобілізації, мають бути поновлені роботодавцем на роботі. Поновлення провадиться через скасування наказу про звільнення, внесення відповідного запису до трудової книжки (за її наявності на підприємстві, в установі, організації) та особової справи (особової картки) працівника. Про факт скасування наказу про звільнення роботодавець зобов’язаний повідомити працівника через направлення йому за місцем реєстрації (фактичного проживання) листа із долученням копії наказу.

Виплата зарплати
Починаючи з дати звільнення, працівникові також має бути нарахована середня заробітна плата без нарахування податків та єдиного соціального внеску. Розрахунок провадиться, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують призову на військову службу. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менш як два календарних місяці, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо впродовж останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і впродовж цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється так: якщо працівник не мав заробітку не з його вини, розрахунки проводяться, виходячи з установлених працівникові в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Час, упродовж якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, вилучається з розрахункового періоду.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться множенням середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані впродовж двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Якщо під час звільнення працівникові було нараховано і виплачено компенсацію за невикористану відпустку, потрібно провести відповідний перерахунок, оскільки трудові відносини тривають, а виплата компенсації за всі дні невикористаної відпустки можлива тільки в разі звільнення працівника (ст. 83 КЗпП). Аналогічний перерахунок проводиться і тоді, якщо за умовами колективного договору передбачено виплату вихідної допомоги і така допомога була нарахована і виплачена працівникові під час звільнення на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП.
Оскільки в законодавстві відсутня норма щодо строків виплати заробітної плати в разі збереження її середньомісячного розміру, слід користуватися загальними нормами законодавства. Строки виплати заробітної плати установлені ст. 115 КЗпП, а саме: регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а за відсутності таких органів – представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом), але не рідше від двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше від семи днів після закінчення періоду, за який провадиться виплата.

Якщо роботодавець відмовляється
виконувати закон?
Відмова роботодавця від скасування наказу про звільнення працівника у зв’язку із призовом на військову службу під час мобілізації та/або невиплата середньої заробітної плати є порушенням законодавства про працю (ст. 119 КЗпП) і тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством (кримінальну, адміністративну та дисциплінарну).
Кримінальна відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи встановлена ст. 172 Кримінального кодексу України. Відповідно до цієї статті незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю караються штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 850 грн.) або позбавленням права обіймати певні посади чи провадити певну діяльність на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.
Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про працю, в тому числі звільнення працівника з роботи з порушенням законодавства, встановлена ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення і тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ й організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510–1700 грн.). До працівників, у тому числі керівника підприємства, установи, організації, може бути застосовано за поданням Держпраці України або її територіальних органів дисциплінарні стягнення у вигляді догани або звільнення.

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.