Про красивих птахів і некрасиві вчинки

DSC_0070_новый размер

Лебедина сімейка на корюківському центральному ставку /фото автора

«Вони – полетять у теплі краї…»

«Не вперше до нас прилітають лебеді, – говорить Григорій Дзюба, – напевне, подобаються їм наші місця. У тому році було троє – один – без пари. У цьому – десятеро, серед них – сірі лебеді». Григорій Пилипович – рибалка з великим стажем. Його будинок по вулиці Озерній майже біля ставка. Тому жодну подію у масштабах озера не омине пильне око 78-річного природолюба. «Вони спочатку у куточку озера з`явилися, – розповідає чоловік, – там свійські гуси плавали. Крику наробили, і лебеді до них підпливли. Дві зграйки – свійські і дикі трохи поплавали разом, а потім лебеді відділилися, попливли на середину озера, мабуть, подалі від людей. Люди у нас зустрічаються підлі, дивись, хтось і лебедятиною не погребує.»
«Чи підгодовував хто диких птахів?» – допитуюся. «Ні, – відказує Пилипович, – до них не дістатися. Якось по льодку бігало двоє дівчат, бачу, приміряються, як до птахів добратися. Я їх прогнав: лід тонкий, малечі ходити по ньому не годиться».
– А що ж зимою буде з лебедями?
– Побудуть ще трошки, поки ставки зовсім не замерзнуть, і полетять від нас у теплі краї.

Лебеді і льодовий дощ

Розповідають, що колись давно-давно лебеді зимували у господаря одного із будинків, що навколо ставка. Мовляв, врятував він їх, коли на вулиці пройшов льодовий дощ. Лебеді тоді ледь не вкрилися кригою, навіть лапки пообмерзали. Жили вони до весни, чоловік їх годував разом із домашніми птахами. Ще кажуть, що начебто про таке писала наша газета. Хто він – благородний рятівник прекрасних птахів і де розташований його будиночок, довідатися не вдалося. Проте рік, коли пізньої осені йшов дощ і краплі замерзали майже на ходу, бо температура повітря була мінусова – пам`ятаю. Тоді за півдня все навкруги неживе і ще зелене вкрилося шаром тонкого льоду.

Окраса села і душі – відрада

«На озері, де щороку проходить свято Івана Купала, вони з`явилися у лютому минулого року, – розповідає Ольга Лантух, – майже вся Наумівка приходила подивитися на чотири білокрилі пари, що трималися купочки. Від такого видовища співала душа». Ольгу Степанівну – завідуючу Наумівською бібліотекою у районі знають завдячуючи її надзвичайним віршам, які змушують частіше битися серце і бриніти душевні струни. Вона разом із своєю колегою Надією Віречко чи не щодня ходила на ставочок, і завжди чи то булку куплять, чи печиво яке. «Мені казали, що лебеді полетіли, – розповідає Ольга Степанівна, – а я відповідала, – придивіться, вони – в очереті ховаються від стороннього ока. Напевне, що не дарма…»
Підгодовували птахів і продавці двох торгових точок Людмила Рудік та Тетяна Петрінко. Спочатку удвох, а потім зі своїми дітьми. «Озеро наче ожило, – каже Тетяна , – Близько до птахів на підходили, боялися їх злякати. Залишали їжу на березі або шматочки булки у воду кидали. Цікаво, що коли дивишся на них, то забуваєш про все. Дуже хотілося, щоб лебеді залишилися у селі».
Маленькі Сашка і Ксюшка також по-своєму, по-дитячому, розказують про дивовижних птахів, до яких водила мама. Вони підпливали близенько, злітали і знову поверталися. Ділилися принесеним кормом з дикими качечками – маленькими супутниками величавих сородичів. Марія Скрипка цілу фотосесію зробила. Про таку дивовижу у власному селі поділилася з друзями у соцмережах.

«Хто лебедя уб`є…»

У травні цього року, вночі, на озері у Наумівці чули постріли. Про це розповідають ті, чиї будинки ближчі до водоймища. А вранці один з лебедів самотньо кружляв над ставком – шукав свою пару. З часом на ставку залишилася лише одна пара. Потім і її – не стало.
«Старі люди казали: хто лебедя уб`є, тому і дітям пари не буде до сьомого коліна!» – каже Оксана Пулеко. Вона із дітьми також не змогла спокійно поставитися до вбивства. Мабуть, ні Бога, ні людських пересудів не боїться той, у кого піднялася рука на чарівного птаха – до кінця вірного своїй парі. Між тим скажу, що прямо ніхто не вказав на того, хто поцілив у лебедя, але між людей давно знають, хто не втримався від спокуси спробували м`яска дикої птиці. І повірте, краще тій людині не знати, що про нього думають односельці.

«Птахи все сподіваються, а люди – не змінюються»

«Розповідають, що раніше на цьому самому ставку жили лебеді. Їм навіть будиночки будували, – ділиться Марина Харченко. 26-річна чарівна наумівчанка, яка частенько з`являлася на місцевій і навіть районній сценах, протягом всього лебединого сезону разом із донечкою Маргариткою годували і спостерігали за життям дивовижних гостей. «В очереті лебеді гніздо звили, – розповідає Марина, – травинку за травинкою туди носили. Напевно розраховували тут облаштуватися. Одного разу місцевий рибалка схотів сітку поставити, а що поряд гніздечко – не знав. Зробити йому цього лебеді не дали – відбилися. Чоловік пішов на інший край озера, так і не зрозумівши несподіваної агресії птахів.»
Але постріли змінили все – лебедів не стало. Жодного. Чи вбили, чи полетіли – наумівчани губляться у здогадах. Хочеться вірити, що від людського зла вони таки втекли. До речі, розповідають, що і кілька років тому, коли добровольці побудували цим птахам дім, одного птаха також хтось убив. І тоді лебеді знялися – не лишилося і сліду.

«Чи можна якось допомогти диким птахам?»

Із цим питанням звернулися до Товариства мисливців та рибалок.
– «Перебуватимуть вони на місцевих ставках допоки триматиметься тепла погода. Вони і не відлетіли під час останніх морозів тому, що відчували потепління, яке ми з вами спостерігаємо, – пояснює голова товариства Володимир Євгенович Гаврюш, – перелітні птахи під час перельотів роблять зупинки. У цьому році був час, коли на ставку перебувало близько двох десятків лебедів. Побули три дні і полетіли. Залишитися ці птахи можуть лише у двох випадках: якщо є травма, через яку летіти неможливо, або пізній виводок, коли потомство ще не може стати на крило. У такому випадку дорослі чекають до останнього, а потім приймають виважене рішення – або залишають виводок, або ж лишаються самі. Пізній виводок або повторний буває, коли хижаки з`їдають пташенят. У цьому році в навколишній фауні значно збільшилося поголів`я єнотів. Отож можна припустити, що саме ці лебеді, за якими спостерігають корюківчани, вивелися у нас, і дорослі птахи чекають, коли потомство стане на крило. Якщо тепла погода триматиметься, то є багато шансів, що вся сімейка благополучно мігрує у теплі краї.
– Зараз на корюківському центральному ставку двоє білих і троє сірих лебедів. Виходить, що сіруваті птахи – це молодняк?
– Ви читали казку про бридке каченя? Оце вони і є.
– Якщо лебеді все ж будуть змушені залишитися, що з ними станеться, коли крига скує весь ставок?
– У всіх водоплавних птахів і влітку, і взимку температура лап – плюс один градус. Отож, лапи у лебедів не мерзнуть на льоду. Вони триматимуться купки. Їх можна буде підгодовувати. Якщо виникне така необхідність, будемо рятувати: шукати добру душу, щоб прихистила диких гостей, хоча тут знову-таки проблема – у неволі ці дикі птахи погано їдять.
– А зараз їх можна підгодовувати?
– Звичайно. Але, якщо у природі лебідь не бере запропонованої людиною їжі, значить він її не потребує.
– Щодо людського фактору. Чи були випадки, коли лебедів намагалися відстрілювати?
– Якщо у нашому сучасному світі люди стріляють одне в одного, то чи важко такій людині вбити лебедя? Дії кожного – на його совісті. Скажу лише, що у Корюківці поки що таких випадків не було. Як воно буде, коли птахи залишаться зимувати, не знаю. Обіцяти можу тільки одне, якщо лебедям потрібна буде допомога, осторонь ми не залишимося.
– Зараз на центральному ставку Корюківки перебувають двоє білих і троє сіруватих лебедів.

DSC_0190_новый размер

Марія Скрипка із близнятами Сашею та Ксюшею познайомили з наумівськими лебедями увесь світ

DSC_0124_новый размер

Марина Харченко з донечкою Маргариткою можуть роз­повісти все про перебування лебедів на наумівському ставку

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.