Приязне обличчя енергетики

Рік роботи «зеленої» ТЕС

Рік уже працює Корюківська теплоелектростанція. Як зараз справи на цьому енергетичному об’єкті, як взагалі відбувається виробництво струму, без котрого не можна уявити сучасного життя? Керівник цього підприємства погодився на пізнавальну екскурсію для кореспондента районної газети.

Навіть на запрошення директора ТЕС Ігоря Матюхи – так просто територією станції не погуляєш. Адже це об’єкт енергетики, тобто підвищеної небезпеки, тому правила поводження тут досить суворі. Спочатку дані кожного стороннього відвідувача записують у спеціальний журнал. Потім заступник директора з охорони праці Сергій Капітов проводить інструктаж, розповідає, що територія підприємства охороняється, вхід сюди і вихід тільки за дозволом чи за перепустками. У різних місцях потрібно відповідно себе й поводити. На дверях електронні замки, тому пройти можна з супроводжуючим, який має ключ-картку, ще й відеокамери за всім спостерігають. Охоронці – не місцеві, працюють за договором. На території дві прохідні, одна для вантажного і спеціального транспорту, інша – для персоналу та легкових машин.
Далі – газетяру видали білий захисний шолом на голову (такий, як у директора) і ми з ним рушили територією та приміщеннями. У окремому двоповерховому службово-побутовому будинку розмістилися різні технічні служби та майстерні. Тут же – лабораторія хімічного аналізу. Є начальник хімічного відділу, інженер-хімік і лаборант. Перевіряють і контролюють воду і пару. Точніше кажучи, є певні вимоги до цієї рідини і її газоподібного стану. І є установка підготовки води, яка повинна видавати її потрібної якості. Є свої вимоги й до пари, котра йде на турбіну. Кожні дві години перевіряють, щоб жорсткість, вміст заліза, лужність відповідали нормам. Для цього лабораторія має все необхідне обладнання, реагенти. А лаборант хімічного аналізу Ніна Науменко має досвід у проведенні досліджень, адже до роботи на станції працювала на очисних спорудах фабрики технічних паперів.
На другому поверсі цього будинку є навіть їдальня для працівників, душові кабіни та кімнати для перевдягання. Скрізь у приміщеннях та на території станції – чистота і порядок, у кімнатах тепло і комфортно, ніде ні пилу, ні диму. Назустріч нам заклопотано поспішає заступник директора з виробництва Вадим Грідчин. Він займається моніторингом технологічних процесів, впровадженням новацій та багатьма іншими важливими справами. Як уже розповідала наша газета, на території станції є власне два підприємства: поруч з енергоблоком розмістився ДОК-1, що заготовляє деревину і виготовляє з неї паливо-щепу, котру в нього купує ТЕС. Зовні біля енергоблоку стоїть зелений причіп, куди з топки висипається зола. Її небагато і вона є хорошим органічним добривом, яке забирають сільгоспвиробники.
ДОК – це гора деревини, яка залізною рукою-маніпулятором подається на довгу машину, що перетворює стовбури, колодки, гілля на дрібні тріски. Високий насип щепи під великим навісом довго не залежується. Вона подається на систему рухомої підлоги енергоблоку, далі – на конвеєр, з нього – на живильник топки. І автоматично завантажується у топку – одну (замість двох раніше), яка з’явилася після літньої модернізації обладнання. Кореспондент заглянув через оглядове віконце у топку, де палає вогонь і щепа перетворюється у теплову енергію, гази і золу. Гази йдуть у жаротрубний паровий котел-утилізатор, що утилізує тепло газів. З котла димові гази потрапляють у мультициклон, вузол їх доочищення. Блок очистки теж був замінений при реконструкції станції. Тому їй і нема потреби мати якусь величезну і височенну димову трубу, з котрої б валила чорна кіптява, як у деяких “надпотужних” виробництв.
У котлі гарячими газами з води утворюється пара (поруч стоїть і синя установка хімічної підготовки води для виробітку цієї пари). Вона подається на турбіну, на її лопаті, мовби у реактивного двигуна – і крутить генератор, що виробляє електричний струм. Той через товстий червоний кабель подається на неподалік розташовану підстанцію обленерго, а звідти електроенергія передається лініями споживачам і нашого району, і всієї України.
А відпрацьована пара іде на конденсатор і звідти вже у вигляді конденсату-води перекачується у деаератор, в якому з конденсату видаляється зайвий кисень, щоб не було корозії металу. Насосами ця вода подається назад у котел, таким чином утворюючи замкнений цикл. Через деякі технологічні втрати – періодично вода поповнюється з хімочистки. Усе тут автоматизовано і контролюється електронікою. Але без людського фактору не обійтися! Ось простора операторська кімната з численними моніторами. Це – голова станції, звідси здійснюється управління і контроль за всім. Цілодобово тут перебувають три працівники. Начальник зміни слідкує за показниками на екранах, а чергові слюсар і машиніст енергоблоку роблять обходи, періодичні огляди, контролюють обладнання. Бо комп’ютер – це добре, але на кожному вузлі є свої прилади контролю, на які треба поглядати. І якщо є якісь зміни показників, потрібно відповідно реагувати.
Загалом колектив станції складається з 18 працівників. ДОК – то окреме підприємство зі своїм колективом. Деяких працівників енергетичного підприємства саме не було на робочих місцях – молоді кадри якраз на навчанні, здобувають професійну освіту. Як свідчить об’ява у районній газеті, мабуть, з’явиться і ще одне окреме підприємство по заготівлі палива, створенню його достатнього запасу для стабільної роботи енергетиків. А на ТЕС влітку провели реконструкцію для зміцнення надійності станції, поліпшення її економічних і екологічних характеристик, зменшення собівартості виробленої електричної енергії.
Зараз станція потужністю 3500 кВт – розповідає її директор, – працює в номінальному режимі. І відпускає в енергетичну систему України біля 70000 кіловат-годин щодоби. Підприємство платить за оренду землі сотні тисяч гривень у рік в бюджет громади. Та ще – усі інші податки. Також “навколо” станції люди утворили так звані ФОПи – постачальники відходів деревини чи надають транспортні послуги, і вони теж платять податки. Бувають й різні звернення-прохання, наприклад, раніше у місті обпилювали дерева, а гілля везли на сміттєзвалище. Тепер – на станцію, де переробляються на паливо. І завдяки такій можливості деякі міські деревопереробні підприємства звільнилися від пожежонебезпечних завалів, і пилорами везуть свої відходи на ДОК. А от різного мотлоху, пластику, як були чутки-плітки, тут не спалюють. Діяльність станції, котра працює за “зеленим” тарифом, дуже прискіпливо контролюється державними органами. І спалювати щось інше, крім деревини – то мати штрафні санкції і позбавлення переваг того екологічного тарифу.
Ще інколи гомонять про небезпеку від такого запасу горючого матеріалу. Станція має дуже потужну систему пожежегасіння. Два резервуари по 500 кубометрів води кожен, ще й підключення до міської мережі водогону. Насосна станція має потужні насоси, тому є чим локалізувати небезпечні випадки. За рік було щонайменше три перевірки – екологічні та інші, якими суттєвих порушень у діяльності підприємства не виявлено. А користь ТЕС очевидна. Хоч її електроенергія йде у загальнодержавну мережу, але якщо в країні виникнуть проблеми із таким забезпеченням, то наш район буде у кращому становищі. Без струму не залишимося – обіцяють енергетики, що працюють за міською адресою: вулиця Г.Костюк, 49.

Директор Ігор Матюха біля того самого червоного кабелю

Лаборант хімічного аналізу Ніна Науменко

В операторській – головний інженер Євген Христенко і його заступник Микола Барташ

Бухгалтер Вікторія Ткаченко веде фінансово-облікову роботу

Фото автора

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.