«РОЗВОРУШИТИ БАЙДУЖИХ!»

Громада району, громадські активісти, волонтери та солдатські матері зібралися, щоб підсумувати зроблене, а саме – у допомозі хоробрим нашим воїнам, які воюють з хитрим ворогом, у тім числі добре підготовленими найманцями з Росії, у Східній Украйні. За лічені місяці зібрано 149 тисяч 619 гривень, повідомив громадськтй лідер Володимир Онищук. Наш район в області входить до числа тих, хто активно долучився до благодійної акції, навіть в окремі періоди був одноосібним лідером. Потім лідерство перехопив Бобровицький.

Справді, наші волонтнери, підприємці, громадські активісти, колективи ряду організацій Корюківки та району, освітяни, бюджетники на перших етапах попрацювали дуже добре. А потім робота загасла. Тільки в цьому не винні організатори. У ряді сіл та і в місті є чималенко людей, які відмовляють у підтримці воякам. Називалися приклади, коли по магазинах були розвішені скриньки і відповідні ласкаві звернення до людей. Минали тижні, місяці, а звідти діставали мізерні кошти. А керівництво супермаркету АТБ та мережа магазинів «Глорія», сказав Володимир Онищук, взагалі відмовили у встановленні скриньок. Найбільш вагомі грошові внески зробили підприємці Олександр Синюта, Леонід Неживий, Валерій Панюков та окремі громадяни міста, які побажали не називати їх прізвища.Зібрані кошти були витрвачені на суму 146 тис. 746 грн. За них придбали 33 бронежилети (81 тис.), два біноклі, у тім числі прилад нічного бачення (4 389грн.), 15 касок (15 166), 33 «розгрузки» (6 750), продукти ( 4 389), пальне (9 964), амуніцію (2 850), «спальники» (1 352), електростанцію (2 100), засіб нічного бачення та ліхтар (4 165), стартові пакети (285). Коштами допомагали у лікуванні пораненому солдату з Корюківки; забезпечували дровами окремі родини, сини яких воюють; на прохання командування доставляли загиблого у Мену, трьом землякам купували амуніцію. На сьогодні залишок – 2 тис. 873 гривні.

Солдатські матері, лідери громадських об’єднань, волонтери говорили з хвилюванням, що зменшилося до мінімуму благодійників. І відомо, що до «військової проблеми» ще багато байдужих. Як їх розворушити? Потрібно на них впливати авторитетним людям села, сільським головам. У селах та в Корюківці є ще чималенько жителів, у родинах яких нема тих, кого мобілізували на захист Вітчизни – на Донеччину та Луганщину, у гарячі точки на кордон з Росією.Хто відродить патріотичне виховання у селах і в Корюківці та вплине на байдужих людей, у тому числі на керівників громад, депутатів сільських рад?.. Головне, у ряді сіл нема відповідної роз’яснювальної роботи, що як там тяжко у зоні антитерористичних операцій і хто, як не народ, повинен постійно підтримувати не лишень морально, а й матеріально наших героїчних воїнів – благодійними грошовими внесками, сільгосппродукцією, продовольчими і промисловими товарами. І завдання у лідерів та активістів на селі полягає в тому, щоб турбуватися, піклуватися і не разовими грошовими внесками допомагати, які б надходили від народних мас, а відповідати вагомою матеріальною підтримкою, якщо активізувати районну громаду. На це націлювали на зібранні у райдержадміністрації.

У ЗОНІ АТО – ЖАРКО

Із зони антитерористичних операцій повернувся у короткотривалу відпустку наш земляк, холминець В’ячеслав Скиба, який у 41 батальйоні. Перед цим проходив підготовче навчання в одній з військових частин на Чернігівщині.
Спочатку командування говорило, що «вас, бійців, буде перекинуто на Сумщину, а там, можливо, на Харківщину. Але так не вийшло: з інших частин відправляли солдат у згадані мною регіони, але потім – у зону бойових дій, у Східну Україну.»
В’ячеслав на Донеччині воює уже понад два місяці, про що і розповів на підсумковому заході з благодійництва. А отже, було таке, що близько тижня не мали води, продовольчі товари не завозили по три-чотири дні. Якийсь період залишалися без їжі, проте приходило розуміня, що за півсотню кілометрів перебували великі сили терористів, сепаратистів, які блокували головні дороги, а також грунтові. І групи бійців, які робили спроби прорвати блокаду та завезти продовольство, зникали безвісти або їх полонили.
У різні ситуації потрапляли його ровесники, товариші по зброї. Щоб принести або привезти невеликі ємкості води, їхали за десятки кілометрів або долали велику відстань по пластунськи. Іноді натрапляли на найманців-терористів. Давали гідну відсіч, але, на жаль, втрачали героїчних і відважних бійців. Справді, поверталася невеличка група і приносила зовсім небагато води. Такої потрібної, лишень один ковток—і сили відновлювалися, настрій ставав оптимістичним.
Він і його товариші не раз звільняли або очищали від негідників-найманців села і селища. – Знаєте, бачили б ви, як нам раділи старенькі зі сльозами на очах. Казали: «Дуже дякуємо вам, бійці. Ми так натерпілися. Ховалися і проживали у холодних підвалах і погребах. А саме ви – наші визволителі. Як ми вас довго чекали. Добре, що не забули про нас.
Дехто з таких літніх і мудрих жінок віддавав гроші, можливо, останні. Їх визволителі ніколи не брали. А від їжі не відмовлялися, брали її з поваги до жителів, не могли відмовити, хоча у цей період їхньому підрозділу підвозили достатньо продуктів.
В’ячеслав з глибокою повагою говорив про діток, які з різних регіонів надсилають їм листи, які пронизані любов’ю і патріотизмом до воїнів. «А особливо з трепетним хвилюванням ми роздивляємося їх малюночки, на яких зображені хоробрі солдати і, як тіні, – вороги-терористи.
Він, звертаючись до солдатських матерів району, прохав, мовляв, не потрібно телефонувати синам і плакати у слухавку, що іще більше їх хвилює і гнівить, виводить з рівноваги. А варто б сходити до церкви, помолитися, а, вийшовши на зв’язок, підтримувати, заспокоювати. І це—тільки на краще буде.
Знає, що у районі збирають кошти. І хотілося б, щоб кожен зрозумів—вони так важливі. Не самі куп’юри, а речі, які купуються за них, – каски, бронежилети, військовий польовий одяг, біноклі, прилади нічного бачення. Вони допомогли значною мірою у великому просуванні наших військ, знищенні великої кількості ворога. А тепер настанунуть холоди, і дуже потрібний теплий одяг.

«АКТИВІЗУВАТИСЯ!»

Саме так сказала громадський лідер, волонтер і саправжня патріотка з Холмів Алла Хіля, яка з перших днів війни на сході України згуртувала людей з селища навколо себе. Була і залишається у ролі активної волонтерки і благодійника. Збирала продовольчі товари, сільгосппродукцію, кошти. І майже кожного разу – її грошові внески були більші, ніж в інших. За кожен з останніх місяців віддавала усю свою зарплату – в середньому по дві тисячі гривень. А на зароблені кошти чоловіка проживали. Повідомила:
– Я ще ходила від хати до хати і просила допомоги на кожній вулиці Холмів. Казала, що вона піде у зону антитеристичних операцій нашим солдатикам. Багато людей відгукнулося, проте траплялися і байдужі…Але я вдячна усій великій громаді.
Проте в останній період її непокоїть, що селищна рада і її апарат мляві, а треба б активізуватися. Розповіла про випадок: «Телефонує мені невідомий хлопець з Козилівки і говорить, що його відправлять на Донбас у зону АТО. Допоможіть мені з бронежилетом» Я йому пояснила, що «бронік» повинна закупити козилівська громада. А потім взялася і розшукала замовлене. Знайшлися люди-добродійники, які безкоштовно доставили на адресу… На зібранні Алла наголосила, що усі жителі не повинні бути байдужими, допомагати коштами, товарами, усім необхідним, яке буде відправлено до захисників нашої держави. Якщо станеться саме так – Україна звільниться від терористів.
У корюківчанки Катерини Пененко син перебуває у зоні АТО. Його там поважають, як гідного і патріотичного командира. Вона хвилюється про його подальшу долю. І запропонувала до 1 вересня надати допомогу дітям, чиї батьки воюють, провести акцію
«Допоможіть родині» чи подібну, іншу. Тобто закупити їм необхідні речі для школи. Не потрібно забувати і стареньких батьків, сини яких захищають Україну.
Заступник голови райдержадміністрації Олексій Мірошниченко сказав, що свою матеріальну допомогу райдержадміністрація надавала. Співпрацюємо з радами. Підказуємо, радимо, щоб вчасно були обмолочені зернові, завезені дрова на зиму у родини, з яких сини пішли захищати територіальну цілісність країни.
Багато працює як волонтер і громадський лідер Леонід Неживий, який виступив і сказав, що є велика необхідність активізуватися усій громаді Корюківщини, а районна влада повинна постійно допомогти в організації зустрічей волонтерів і лідерів з керівниками сільських, селищної і міської рад та підприємцями. Такий захід допоможе піднести на новий рівень збір коштів та необхідних товарів для наших захисників.
Військовий комісар Олександр Саповський відповів на численні запитання солдатських матерів.

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.