Що відбувається в нашій державі?

getImage«В єдності наша сила»: Україна воює за незалежність

Минув лише рік після того, як українцям вдалось здійснити,
здавалось би, неймовірне – із ганьбою вигнати з країни
Віктора Януковича. Однак повалення режиму, освячене кров’ю жертв «Небесної сотні», стало лише початком боротьби.

У лютому минулого року режим Януковича видавався непохитним. А сьогодні все, що він може – ламати від безсилля ручки на прес-конференції у вигнанні в Ростові. Мільйони українців вийшли тоді на вулиці, аби не дати країні знову перетворитись на «союзну республіку», не дати перекреслити надії на європейське життя. Втім, не Янукович, якого сьогодні з ганьбою позбавили навіть статусу президента, виявився справжнім ворогом України. Події, що розгорнулись після його втечі, довели українцям, що насправді цією маріонеткою керували з Кремля. І коли ляльки не стало, а Україна відмовилась від участі в кабальному Митному союзі, лялькар вирішив взяти владу в Україні за допомогою зброї, розгорнувши гібридну війну. Адже російські правителі здавна мріють бачити замість квітучої України зубожілу і покірну Малоросію.
Вторгнення Росії розпочалось із Криму – росіяни ніколи не приховували намір прибрати до рук півострів. З мовчазної згоди Януковича на початку минулої весни там перебувало 25 тисяч російських військових, а населення було старанно оброблено пропагандою, що нескінченним потоком лилась в ефірі російських телеканалів. До кордонів України Путін підтягнув майже 100 тисяч вояків. І майже без спротиву забрав Крим. Починати збройну боротьбу за півострів тоді було вкрай небезпечно: Росія б отримала підстави ввести війська на територію нашої країни, а до війни Україна готова не була. І в першу чергу війна стала б несподіванкою для армії, яку режим Януковича свідомо знищував. Командування потім призналося: до бойових дій були готові не більше 6 тисяч українських військових. Недарма два останні міністри оборони України – Саламатін і Лебедєв – мали російське громадянство.
Після Криму Путін взявся за Донбас. Туди почали звозити «ополченців» із щиро російською вимовою, а потім створили абсолютно нежиттєздатні республіки «ДНР» і «ЛНР», на чолі яких поставили відвертих бандитів і клоунів. Однак повністю втілити на Донбасі кримський сценарій Кремлю не вдалось – до того часу і влада зміцнилась, і силові відомства наростили сили, і самі українці були готові дати рішучу відсіч окупантам. Мрія Путіна про блискавичне приєднання до «руського міра» мало не половини України із тріском провалилась – влаштовані російськими спецслужбами провокації закінчилися пшиком в Одесі, Харкові, Дніпропетровську. Варто було РНБО та Нацраді з питань радіомовлення домогтись відключення російських каналів, як у багатьох мешканців країни спала полуда з очей – виявилось, що «рупори Кремля» транслювали відверту брехню, принижуючи українців і знущаючись з них. Тож «бліцкріг» Путіну не вдався.
Та й нова влада не впала на коліна, хоч в умовах війни їй прийшлося нелегко: доводиться шукати гроші, щоб погасити залишені у спадок Януковичем борги, а ще винаходити способи посилити обороноздатність країни. Та їй вдається вчасно виплачувати зарплати і пенсії, підтримувати економіку в дієздатному стані. І це при тому, що через окупацію Донбасу бюджет втратив майже чверть надходжень, а інвестори бояться везти гроші в країну, де йде війна.
Так, на нас ще чекає важка боротьба з корупцією, очищення правоохоронних та судових органів, відбудова економіки. Та останній рік довів, що попри потуги завидників і загарбників Україна залишається міцною країною, а українці – справжньою нацією. Ми вже заплатили за свободу життями «Небесної сотні», героїв АТО, мирних жителів Донбасу. Тисячі понівечених доль, сотні вдів і сиріт, тисячі зруйнованих помешкань – все це плата за нову європейську країну, яку нам слід збудувати наперекір всім викликам.
Ми вже довели, що здатні бути сильною країною: Україна уникла дефолту, що є майже неминучим для країни в умовах війни, в країні прозоро пройшли президентські і парламентські вибори, українське суспільство разом із владою виростили нову армію, яка сьогодні зупинила агресора. Тепер, відкинувши усі політичні, мовні, культурні відмінності, слід взятися за побудову правової держави з сильною економікою та чесним судом. Ми здатні збудувати справді європейську країну, якою пишатимуться діти та онуки. Недарма ж Захар Беркут з повісті однойменної казав: «В єдності наша сила».

Ольга МАРТИНЮК

Один коментар

  1. вуж говорить:

    Ольга, а Ви вiрите в те, що пишите?

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.