Що знають у селі про медичну реформу?

Нещодавно редакція побувала в Охрамієвичах. Ми поцікавилися, що відомо сільчанам про реформування медичної галузі. Виявляється, прості люди лише «чули дзвін», а що воно таке – не знають…

Завідувач фельдшерським пунктом Дмитро Дедусь, родом з Тихоновичів Сновського району, лікує сільчан уже сім років. Каже, за цей час і медицина на селі не змінилася та не вийшла на якісно новий рівень, і у його особистому житті змін поки не сталося – холостяк… Про медичну реформу, переконаний фельдшер, люди чули, але особливо нею не цікавляться, тож і знають зовсім мало. А сам Дмитро Володимирович оптимістично дивиться у завтрашній день:
– Сподіваюся, що до 2020 року медична реформа буде втілена у життя. Якщо грошей вистачить, – посміхається. – Розказую людям, що вони самі собі тепер обиратимуть лікаря. Ось, приміром, у Наумівці, куди нам найближче, до півтори тисячі мешканців та 400 наших, охрамієвицьких, іще Турівка, ін. Так і набереться дві тисячі у найближчого лікаря. Хоча, може, хто й далі Наумівки лікаря шукатиме…
– А яка ваша подальша доля як фельдшера? – запитую.
– Напевне до цього часу вже буду не фельдшером, а сімейною медсестрою, – сміється. – Як би не було, але село не може залишитись без медпрацівника, бо сімейний лікар не буде ж їздити проводити різні маніпуляції (уколи, крапельниці, ін.).
Під кабінетом фельдшера чекає на допомогу пенсіонер Олександр Гончаренко з Лупасового.
– У мене ноги хворі, хірург каже, що треба лікуватися стаціонарно, а як? – розводить руками чоловік. – Зуби вставляти пора, вже нікуди тягнути. Та й їздити у Корюківку якось треба, а тут і до Охрамієвичів не добратися – дорогу тракторами розбили. Ось попросив племінника, спасибі йому, привіз… Окремі, віддалені села – це не дай Бог! Занепадають. Навряд чи воно колись краще стане людям з глибинки…
Чекають своєї черги на прийом до фельдшера і місцеві жительки – 72-річна Марія Кононенко і 76-річна Валентина Акусок. Обидві тяжко працювали у сільському господарстві: Марія Костянтинівна – 35 років дояркою, Валентина Тимофіївна 43 роки у колгоспі трудилася. Здоров’я все активніше нагадує про себе і змушує частіше відвідувати сільський медпункт.
– Нічого ми не знаємо про медичну реформу, – зізнається Марія Кононенко. – Боїмося лише, щоб у селі фельдшерський пункт не закрили, бо по Наумівках-Корюківках не подужаємо вже їздити. А у селах тепер лише такі, старі, і залишаються.
65-річна Олександра Муха і сама колись фельдшером у сільській дільничній лікарні трудилася. Тоді амбулаторія в Охрамієвичах була, фізкабінет, навіть лаборант, щоб аналізи зробити на місці. Лікарняним автомобілем на виклики їздили… Коли лікарню закрили, жінка працювала у фельдшерському пункті, «будинку престарілих», а відколи пішла на заслужений відпочинок за вислугою років, мало цікавиться медичною галуззю.
– Та чула, звісно, про реформу, але толком про неї нічого не знаю. Навіть не можу собі уявити, як воно все буде, – замислюється Олександра Олексіївна. – Кажуть, навіть «швидку» не завжди можна викликати буде, правда чи ні? Хвилююся про те, щоб медична допомога була доступна кожному. І сільським мешканцям теж. Бо колись у селі всі до єдиного спостерігалися у лікаря, фельдшера – і малі, і старі. Не було такого, щоб людина помирала без допомоги, бо немає ліків чи не вистачає грошей на лікування.
…А тим часом люди все прибувають у сільський храм медицини. Черга з пенсіонерів. Щодня буває до 15-ти відвідувачів. Найбільше у середу, бо базарний день. Фельдшер ще й на виклики виїздить велосипедом, а якщо пощастить – підвезуть на авто. Коли немає санітарки, Дмитро Дедусь сам і протоплює, і підлогу миє – господарство ж спільне! Цьогоріч сільська рада виділила кошти на косметичний ремонт у фельдшерському пункті, дрова на зиму є. Все, що потрібно для невідкладної допомоги, теж. Сільчани можуть і придбати лікарські засоби, і замовити, щоб привезли. Тож зараз їм тут усе зрозуміло і ясно, а що буде потім, кажуть, побачимо…

Фото автора

Залишити коментар