«Серьожку нікому не віддам!»

27-річний Андрій Литвин з Кугуків сам виріс без мами, тож коли після чотирьох років спільного життя його з маленьким сином покинула 23-річна дружина Яна, вирішив: «Хай буде, що буде, а сина не віддам нікому!» У мами на перший план вийшло нове захоплення, а у тата – батьківський інстинкт… Андрій Литвин з сином Серьожею

Андрій з Кугуків, Яна з Бречі. Офіційно неодружені. Познайомилися у Корюківці, деякий час зустрічалися, а потім почали жити разом у Кугуках. Бабуся і батько Андрія живуть майже поряд.
– Як жили? – замислюється Андрій. – По-різному… Яна, приміром, могла поїхати у Чернігів до подружки і бути там з місяць. А торік забрала дитину і на півтора місяці зникла десь у Мені, потім повернулася. Цьогоріч, у лютому, як пішла у нічну зміну на «Ванесу» (ми обоє там працюємо), так і не повернулася. Начебто опівночі відпросилася, мовляв, погано почувається – і все. Телефон вимкнений був три тижні, а потім сказала, що знайшла іншого, когось з Охрамієвичів…

Удвох
Батько залишився один з маленьким сином. Саме нічні зміни у нього були, а Серьожу немає з ким залишити… Фахівці Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді пропонували Андрію тимчасово влаштувати хлопчика у Прилуцький обласний будинок дитини «Надія». Однак він навідріз відмовився, сказав, що свою дитину у жодному разі нікому і нікуди і не віддасть! Допомагав з дитям Андріїв батько, доки той на роботі був. Але ж і у нього на руках старенька мати, бабуся Андрієва, за якою догляд потрібен, та й, чого гріха таїти, дідусь випити інколи може…
Тож маленьку родину з тата й сина взяв під соціальний супровід Центр соціальних служб. І молодому батькові наче сил додалося! Такої підтримки йому годі було й шукати! Чого лише варте влаштування дитини у міський дитсадок «Дельфін», адже відтепер тато міг спокійно залишати дитину у яслах під доглядом кваліфікованих вихователів, доки сам на роботі. На «Ванесі» перевівся у першу зміну. Велосипедом рано-вранці Андрій везе свого Сергійка з села у міський садочок, потім – на роботу. Увечері так само і додому повертаються.
Однак, непросто молодому батькові бути і татом, і мамою. Вся увага – синові, а собі вже як прийдеться. Може, тому невдовзі і потрапив у реанімацію з внутрішньою кровотечею, виразкою дванадцятипалої кишки. Каже, не йшов у лікарню до останнього, аж доки на роботі не знудило кров’ю. На роботі віддали зароблені 2 тисячі гривень. Пролікувався лише …два дні – на більше не вистачило грошей, і повернувся додому.
За сприяння ЦСССДМ благодійний фонд «Слов’янський» і міська рада допомогли коштами на лікування. Двоє соціально відповідальних представників бізнесу теж пройнялися долею чоловіка і його сина – надали кошти на продукти харчування і великодній стіл (бо відбувалося це напередодні Великодня).

Утрьох?
Відтепер за порадою чи консультацією Андрій завжди звертається до фахівців Центру. Вони допомогли переоформити на нього виплати, які отримувала Яна, і зробити новий паспорт у вигляді ID-картки, бо Серьожа, маленький пізнайко, порвав татів паспорт-книжечку. З фахівцями тепер Андрій радиться і щодо свого подальшого життя. Бо ж після трьох місяців відсутності повернулася Яна…
– Просилася, каже, що не може без дитини, – розповідає Андрій. – Я їй сказав: йди у Центр – як там скажуть, так і буде.
Яна побувала у Центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, де розповіли, що за її відсутності сина влаштовано у дитячий садочок, чоловік офіційно працює і пояснили, що і їй треба шукати роботу. Начебто влаштувалася на одну з приватних пилорам по договору. Дров завезла, гроші на лікування сина давала, город посадила – вдома одразу жіночі руки помітні! Андрієві теж стало легше – вивільнився час для чоловічих справ: облаштував душ, поремонтував ганок. Серьожка, правда, відвик від мами, все до тата тулиться. І чи триматиметься ж тепер сім`ї їхня мама – ніхто не знає…
– Ви її любите, свою дружину? – питаю в Андрія.
– Дитині мати потрібна, – тільки й відповів, пригортаючи до себе свого малюка. – Сам без матері виріс, знаю, що це таке. Нас, сімох дітей, батько і бабуся виховували. Мама позбавлена батьківських прав, в Озередах мешкає, випиває. Допомагають і підтримують лише батько з бабусею та сестра Олена, яка недалеко, у Тютюнниці живе. Янина матір, з Майорського, теж позбавлена прав на чотирьох дітей, випиває, але з донькою вони спілкуються. Одним словом, без мами важко всім. Тож хочеться надіятися, що у нас усе владнається…

 

Слово – психологу

Якщо дитину виховує лише один з батьків

Ідеальним варіантом для виховання дитини є повна сім`я. Однак ситуацію, коли з певних причин дитина виховується лише одним з батьків (батьком чи матір’ю), фахівці вважають оптимальнішою за ту, коли дитина зростає серед чужих їй людей – каже практичний психолог ДНЗ №1 «Дельфін» Марина Богдановська.

– Хоча, звісно, є певні ризики для дітей, які виховуються лише кимось одним з батьків, – пояснює Марина Олександрівна. – Можливе відставання від вікової норми, певні невротичні і психологічні порушення, розвиток асоціальної поведінки, ін. Щоб убезпечити дитину від можливих наслідків, їй треба забезпечити психологічний комфорт у сім`ї, максимально оточити любов’ю і ласкою. Хоча одному з батьків це зробити дуже непросто…
– Чому? Поясніть, будь ласка, на прикладах.
– Приміром, мама сама виховує сина. Такі діти позбавлені чоловічого прикладу, тому зростають ніжнішими, манірнішими, подекуди – з жіночими рисами характеру.
Інший випадок – батько сам виховує сина. У цьому разі небезпека криється саме у тому, що дитина, недоотримуючи жіночого тепла, уваги, чуйності, може зростати замкнутішою, а інколи – і жорстокішою, аніж її ровесники з повних сімей. Це, звісно, не догма – кожен випадок індивідуальний, але ж роль батька у родині – рушійна, він асоціюється з силою, стіною, захистом, а мама – відповідає за емоційно-чутливу сферу.
Чоловікові, який сам виховує доньку, треба докласти чимало зусиль, щоб дівчинка зросла чуйною, співчутливою, ніжною, адже чоловіки за своєю природою і психологією не можуть дати стільки і такого тепла, на яке здатні жінки.
– Як заповнити брак батьківського чи материнського виховання?
– Дуже добре, коли поруч є дідусі і дядьки – для чоловічого прикладу і спілкування. Або ж бабусі, тьоті, вихователі – якщо не вистачає материнської участі. З власного досвіду помітила, що дітей, яким не вистачає мами, і самій частіше хочеться обійняти і приголубити.
– А як щодо сімей, де є і тато, і мама, але ж – непутящі…
– У неблагополучних сім’ях діти недоотримують і татового прикладу – як чоловіка та голови сім`ї, і маминого – як берегині родинного вогнища. Тож, виходить, і повна родина не завжди гарантує дитині повноцінне виховання і розвиток. Виховання у неповній, але благополучній сім`ї, для дитини краще, аніж – у повній і неблагополучній…

Залишити коментар