“Швидка” реформується

Відтепер дзвінки на “103” прийматимуть чернігівські диспетчери

Телефонуйте
на 103 чи 2-17-56 –
ввічливо і зрозуміло!

З 7 серпня усі телефонні дзвінки до районної екстреної медичної допомоги автоматично передаються на центральну обласну диспетчерську службу. Там один диспетчер приймає такий виклик, записує, а другий – шукає по навігатору, яка виїзна бригада екстреної допомоги в нашому районі (з усіх трьох наявних) якраз вільна, ту і направить на виклик.

Старший фельдшер екстреної медичної допомоги Михайло Стецко розповідає у розмові з кореспондентом, що телефонний номер 103 є загальним для всіх, а ще у них є міський стаціонарний телефон 2-17-56, тому без допомоги ніхто не залишиться. У їхніх машинах буде навігатор, мобільний телефон і у кожного керівника виїзної бригади – комп’ютер-планшет. Виклик, направлений з обласної диспетчерської, прийде СМС-повідомленням на планшет (прізвище, ім’я, по батькові хворого, його адреса, телефон, причина виклику).
На перших порах, поки все устаткується, можливі й збої у цій системі, але надалі робота упорядкується – висловлює сподівання Михайло Олександрович. Хоча мобільний зв’язок та Інтернет у багатьох селах району не скрізь доступний. І тому усім треба з розумінням ставитися до напруженої роботи медиків. Не грубити, телефонуючи, чітко відповідати на запитання диспетчера, щоб медики знали – куди і з якої причини їхати. Потрібно, особливо у селах, навести й лад з адресами – якщо на парканах, будинках чи хвіртках нема табличок, то хоч на воротах крейдою написати, щоб не блукали рятувальники завулками, особливо у темну пору. Чи виходити зустрічаючим на дорогу з телефоном і ліхтариком, аби швидше побачити бригаду. Бо інколи й через “треті руки” приходить виклик: сусідка сказала сусідці, що знайомій бабусі треба екстрена допомога, а коли прибудуть, бабуся каже, що нікого не звала… А доїхати по тих ямах, котрих чимало на наших шляхах – тяжко і довго. Яка ж то тоді екстрена?! І метал не витримує, колеса і сталеві деталі лопаються… А людям треба гідно триматися у таких ситуаціях.

Такі ж люди,
тільки на особливій службі

Прогресує все, розвивається, хоча серед тих змін є і хороші, й погані – ділиться думками у бесіді з журналістом фельдшер екстреної допомоги з 25-річним стажем Тетяна Олещенко. Медикаментів у них зараз більше, обладнання краще. Ось привезли планшети, освоять їх, уже ж не ручкою писати… Але і хвороби “молодшають”, он інфаркти, інсульти трапляються у нестарих людей. І чомусь грубощів, хамства, нахабства побільшало – вони у своїй службі відчувають це особливо гостро. Телефонують їм, питаєш по ділу – що сталося, а у відповідь буває: “Приїжджай давай швидше, сама побачиш!” Людям же треба розуміти, що від чіткої відповіді диспетчеру, правильної інформації дуже залежить результат виїзду бригади. Куди і чого їхати – на травму, пологи чи інфаркт, медики теж повинні орієнтуватися, визначатися з медикаментами і обладнанням. Телефонують і п’яні, неадекватні громадяни. “Їдьте у село, тут один хоче самогубство вчинити!” Чому їхня бригада повинна за десятки кілометрів вночі мчати по розбитих шляхах на такі виклики? Або п’яний собі пальця відрубав, відвезли його у лікарню, то родичі чи товариші по нещастю телефонують, не дають спокою екстреній – “де він, куди його поклали, як його лікують?..”
Такі особи ставляться до медиків екстреної допомоги не з повагою, мовби вони перед ними чимось винні. Тетяна Миколаївна висловлює побажання усім бути ввічливими, уникати грубощів. Кожен працівник на своєму місці виконує свої обов’язки і до всіх треба ставитися з розумінням.

Залишити коментар