Створила Україну біля…хати

Сільський бібліотекар, талановитий організатор і шанувальниця національних традицій Марія Тютюнник з Олександрівки з дитинства захоплюється творчістю. І чоловіка Миколу такого ж має. Якось надумали вони на своєму сільському подвір’ї влаштувати «український куточок»…

Свої фантазії Марія давно намагається втілити у побуті. Заходиш до двору – тебе зустрічає запорізький козак-риболов з вудкою. Привітний, усміхнений, жартівливий. А за кілька метрів – на дереві двоє красенів – лелек. Поглядають скоса на рибалку. Поруч – лава, навколо ромашковим і волошковим кольорами тепло посміхаються квіти. Цей красивий куточок – не ілюстрація, він живий, наповнений оптимізмом, національними мотивами. «Такий український острівець моя дружина задумала давненько, – говорить чоловік Микола Тютюнник. – Спочатку ми в Олександрівці проживали у колгоспній хаті, яку виділило місцеве господарство «Україна». Та хотілося чогось свого, особистого. Якось дружина жартома сказала мені: «Я так залюблена в український стиль. У нас у селі є одна «Україна», а я створю свою, неповторну і чарівну».
І ось приходить чоловік з роботи. Заходить до двору, а його стрічає дивовижний тинок, на якому поблискують горщики, глечики. Поруч – криничка. У притомленого за день Миколи аж тепліє на душі. І то був початок реалізації задуманого.
– Рибалка і лелеки були тільки часточкою Маріїного проекту, – розповідає Микола. – А другу чергу її планів – тинок у збільшеному вигляді і криничку – довелося мені втілювати. Я таку роботу люблю, допомагала й Марія. Вона у мене хороший проектант, я б сказав, навіть дизайнер. Дещо доводилося переробляти по два-три рази. Не на один же день це створювалося.

«Чогось не вистачає…»
Земляки – олександрівці, розчувши, що родина Тютюнників біля своєї нової оселі створила якийсь український куточок, приходили подивитися. Минали місяці і до будинку Тютюнників поїхали «гості» з навколишніх сіл, Корюківки, навіть Чернігова. Фотографували подвір’я і себе на його фоні. Родина Тютюнників раділа, що людям подобається їхнє творіння. Та Марія все частіше говорила чоловіку: «Чогось тут не вистачає. А воно треба». Дещо з рідкісних квітів привозила з Ніжина, коли бувала там з чоловіком, та по відгуках Марії Кузьмівни можна було судити, що вона не знайшла того, що треба. «А якось ми поїхали своїм автомобілем у Чернігів. Потрапили на одну виставку. Довгенько ходили. І раптом дружина вигукнула: « О-о, це те, що нам потрібно!» Я роздивляюся і не розумію, що ж вона знайшла. А тоді бачу, купує велику красиву жабу. Так, невдовзі біля створеного озерця у нашому куточку з’явилася ще одна казкова дійова особа. І «український куточок» заграв новими кольорами. Жаба і озерце перетворила, немовби оживила.

Марія Тютюнник

Микола Тютюнник

Фото Віктора Божка
Родина Тютюнників з любов’ю утверджує український стиль. А він не тільки у тому куточку, що біля хати. Микола і Марія разом з активними помічниками провели сотні цікавих вечорів у сільському будинку культури. Національне, дороге і рідне примножували на сцені – у виконанні українських народних пісень, постановці вистав, організації тематичних вечорів, проведенні зустрічей. Немало й інших задумів виношують – нехай все збувається!

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.