Талант від матері

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Дмитро Омеляненко

У рибинця Дмитра Омеляненка є рідний дід Андрій. Кмітливий, жартівливий, намагається до всього придивитися, проаналізувати… Уважний до своїх племінників. А ще – полюбляє читати газети та частенько дивитися телевізор. Отже, саме він в одній з телепередач і почув розповідь про Чернігівський ліцей лісопереробної промисловості №6, де готують майстрів художніх виробів з лози.

 А коли хлопець почав обдумувати, яку ж професію обрати, дід і підказав:

– Дмитре, я чув, що ти плануєш піти вчитися на муляра чи штукатура. Таких уже багатенько у нашому селі, і де їх тільки нема. Якось я дивився телепередачу і дізнався, що в Чернігові охоче приймають на навчання сільських хлопців і дівчат, які б освоювали лозоплетіння.
Хлопчина замислився, потім навіть скривився.
– Діду, та я ж лозою не вмію. Навіть не пробував. А там можуть на співбесіді запитати…
– Нічого, головне, ти умієш малювати добре. Бачиш в натурі наперед те, що зображаєш.
Насправді ж талант художника до Дмитра «перейшов» від матері Регіни Василівни. Це вона приємно дивувала своїх земляків – створювала акварелі, натюрморти, портрети. Причому, робила це з душею. Правда, було то в молодості, але ж «гени художницькі» Дмитру передалися… Отже, хлопця таки зарахували до ліцею.

СТЕЖКА ДО ВИЗНАННЯ
Насправді у цьому училищі був конкурс, і комісія з висококваліфікованих фахівців відбирала найкращих претендентів. Дмитро ж, маючи неабиякі здібності, пройшов практично поза конкурсом.
У групі, де він навчався, були учні по двоє-троє з Козелецького, Чернігівського, Ріпкинського, Прилуцького, Ніжинського районів і тільки він один – з Корюківщини. Серед усіх однокурсників виділявся найкращими теоретичними знаннями. А коли дійшло до практичних занять з виготовлення виробів з лози та недеревних матеріалів— викладачі нашого земляка називали у приклад, відмічаючи його творчу «жилку». А майстри навчання Юрій Миколаєв і Раїса Іванова ставили його у приклад іншим.
Перші вироби, які створив Дмитро, подарував рідній бабусі Мотроні. То були оригінальні корзинки для квітів. А вже потім роботи з лози Дмитра не один раз виставлялися на колективних виставках у Чернігові. Деякий час наш земляк виготовляв вироби у приватника, роботи Дмитра та його товаришів добре розкуповувалися, але високих прибутків малому підприємству не приносили. Отже, власник змінив профіль виробництва. Довелося шукати іншу роботу…

ВІН ПРАЦЮ ЛЮБИТЬ, ЩО У ТВОРЧІСТЬ ПЕРЕЙШЛА
Це була четверта чи п’ята виставка виробів Дмитра, яку організували у сільському будинку культури.
– Проходила у моєму рідному селі Рибинську, – говорить талановитий хлопчина. – Але, знаєте, найвідповідальніша. І це тому, бо я мовби звітував перед рідними земляками. Мені хотілося показати, який же я майстер, чого досягнув та чим повинен подивувати. Якщо у попередні роки у мене вони були у Чернігові змішані, там виставлялося з десяток учасників лозоплетіння, серед яких і я зі своїми виробами. Площі для них – зовсім малуваті. А в нашому сільському закладі культури – багато їх знайшлося. Зрозуміло, що я хвилювався, як оцінять моє захоплення, яке перетворилося у професію.
Того дня дехто з рукодільниць приніс вишиванки, рушнички, були тут і килими, витворені руками сільських жителів. Біля золотистих витворів – корзинок, оригінальних цукерниць, інших ручних творінь з лози – подовгу зупинялися земляки. Вони висловлювалися, мовляв, такої незвичайної краси роботи бачать вперше. Багато з них взагалі не знали, що у селі проживає такий здібний молодий майстер і з ним їм було цікаво поспілкуватися.

КУТОЧОК ДАНІЇ НА ВУЛИЦІ РИБИНСЬКІЙ
Куточок різьблених виробів з деревини, а також з соломки, лози, трави – виявив я на тіснуватій вуличці у Копенгагені, у Данії, коли перебував у творчому відрядженні. Тут зібралося з десяток народних майстрів з околиці міста. Подібний дивовижний куточок побачив на вулиці рибинській, у хаті майстра-полісянина Дмитра Омеляненка, у невеличкій кімнаті. Лежали вироби на маленьких стелажах. Самобутні за формою і розузоренням, з використанням на стіночках поверхневого плетіння. І майже усі випромінювали позитивну енергію. Від них, золотистих, світлопроменистих і в кімнаті створювалися позитивні сяєво та енергія.
Досвідчені кажуть, щоб стати кваліфікованим дизайнером, виготовлювачем з деревини, уміло плести з лози, потрібно мати художницькі смаки, уяву та бачити майбутні вироби ще до їх появи. Саме такою уявою і володіє Дмитро. У його хаті зібралося, можливо, з тридцять різноманітних декоративних корзинок різної форми, величини та художнього оформлення. «Є в мене такі,- говорить майстер, – які я нікому не продам. Вони для мене надто дорогі. У наші краї погостювати приїздили жителі Росії. Хтось їх навів на мене. Попросили показати вироби і за окремі навіть запропонували великі гроші – до тисячі гривень. Я не продав. Запропонував інші, майже аналогічні – не стали купувати».
Дмитро у рибинському сільгосппідприємстві «Колос» трудиться рядовим робітником. А все ж таки більше любить творчу роботу, шукає у пресі оголошення малих підприємств, де були б створені хороші умови для лозоплетіння і відповідна заробітна плата, яка б зацікавлювала створювати привабливі вироби, до яких би був великий інтерес покупців. У цього талановитого рибинця ще тільки пишеться творча біографія, віриться, що він знайде свій шлях у житті.

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.