«Цифра» може прийти уже в липні!

Директора Корюківського сервісного центру Олександра Єременка добре знають у нашому і ближніх районах. Він лагодить як найновіших марок телевізори, так ті, що випускалися раніше. Наш кореспондент попросив його висловити свою думку з приводу переходу України з аналогового телебачення на цифрове.

– Олександре Григоровичу, чи переходять наші земляки на «цифру»?
– Ще рік – два тому не можна було навіть прогнозувати, коли в Україні повністю перейдуть на цифрове телебачення. Люди самі переходили на «цифру», купуючи цифрові приставки Т-2. У селах – рідше, у місті – частіше. Думаю, що в нашому районі ще половина населення дивиться аналогове телебачення (декілька каналів). Не менше людей вподобали цифрове, придбавши тюнери, і за їх допомогою при якісному зображенні переглядають приблизно 26 каналів. Бо поки що 32, як обіцяли, не транслюються.
– Мати цифрове – це данина моді?
– Я не можу сказати, що перехід на «цифру» – просто модно. Хоча в Україні давно говорять про відключення аналогового і перехід на цифрове телебачення. Якщо звернутися до історії, то ще у 2006 році у Женеві відбулася конференція, де головним було питання – радіозв’язок і планування цифрової наземної служби у першому регіоні, який охоплює Європу, Африку та ряд арабських країн. А отже, відповідно до угоди, яку того ж року підписали й українські фахівці, аналогові передавачі в нашій державі повинні були відключити майже три роки тому, у липні 2015-го. Але цього не сталося. Уряд повідомив, що Україна робить кроки у напрямі запровадження «цифри», але не готова зробити це у липні 2015-го.
Називали 2016 і 2017 роки. У квітні минулого року у Кабміні начебто остаточно визначилися з датою відключення – червень 2017 року. Та в січні медіахолдинг 1+1 і ще кілька телеканалів виступили проти переходу з аналогового на цифрове, бо через те, що багато людей не зможуть придбати приставки чи супутникові антени, у них може зменшитися глядацька аудиторія у різних регіонах України, а це переусім фінансові втрати. Протягом позаминулого і минулого років, менше ніж за два роки, за планом, підтриманим Кабміном, концерн РРТ мав побудувати всеукраїнську мережу цифрового мовлення. Як на цей час відомо, вона й досі повністю не створена. Тож ряд телеканалів, звернувшись до Кабміну, і у цьому році добивалися, щоби відключення аналогового перенести на початок 2019 року. Торік було кілька коригувань, щоб уже в липні запустити «цифру» у роботу. Проводилися випробування, та аналогові передавачі не вимкнули, бо розуміли, що можливі економічні і інформаційні втрати. І ось у березні цього року прозвучало, що у цей перший весняний місяць можливий запуск «цифри». Та політики й експерти більше схилялися до того, що Кабмін навряд чи й піде на це, бо у березні 2019 вибори Президента України, а позаяк покриття «цифрою» сільської місцевості буде проблематичним, тому є ризик втратити значну частину електорату.
– Тож строки змінили на пізніший період?
– Національна рада з питань телебачення і радіомовлення торік у березні переносила строк переходу з аналогового на цифрове на травень 2019. Однак Президент Петро Порошенко зробив коригування – визначив строк запровадження «цифри» з липня цього року. Отже, вже у липні аналогове телебачення в Україні можуть відключити. Хоча, думаю, стовідсотково стверджувати не можна, з огляду на те, скільки разів строки переносилися… Можуть спочатку запровадити його у кількох областях. Знавці припускають, що Чернігівщині (прикордонна обдасть) сигнал аналогового мовлення вимкнуть у числі останніх. Жителі міста, у яких є супутникові антени, цифрове телебачення дивитимуться, використовуючи таку антену. Приставки Т-2 у Корюківці не всюди себе виправдовують, бо багатьом доводиться високо піднімати антену. У жителів сіл складніша ситуація – у них мало і супутникових приймачів, і тюнерів Т- 2. Але позаяк у селах менше перешкод (одноповерхові будівлі), їм можна сміливо встановлювати тюнери Т-2. Як телемайстер я підготувався, щоб допомогти селянам перейти на «цифру»: дещо вдалося закупити. Але виїзди до сіл можливі за умови, що з конкретного населеного пункту надійде щонайменше 10-15 заявок на ремонти телеапаратури або на переналаштування телевізора на «цифру». Бажано, щоб був і автомобіль, тому що з собою доведеться брати прилади для ремонту і настроювання телеприймачів, інструмент.

Чим відрізняються цифрове
телебачення
від аналогово?

В основі аналогового і цифрового телебачення лежать відповідно аналоговий і цифровий сигнали. Аналоговий – дуже вразливий до будь – якого впливу ззовні, що призводить до погіршення якості зображення і звуку. Однак, його перевага в тому, що приймається він за допомогою простої ефірної антени, яка коштує недорого. Цифрове ж телебачення забезпечує значно вищий рівень якості та захисту сигналу. І сучасні телевізори створені в основному для роботи з цифровим сигналом, хоча й мають аналоговий роз’єм. Цифровий сигнал, на відміну від аналогового, надходить компактними «порціями», які розділені паузами, і тому впливати на нього дуже непросто. Навіть при передачі на далеку відстань якість картинки і звуку залишається на найвищому рівні. Аналоговий сигнал забезпечує у нас трансляцію не більше шести каналів, тоді як цифровий – кілька десятків. Проте, щоб приймати цифровий сигнал, потрібно мати або супутникову антену, або спеціальну приставку. А це коштує грошей…

Скільки коштує
приставка чи
супутникова
антена?

За результатами вибіркового опитування, у нашому районі приставками (тюнерами) Т-2 для перегляду телепередач у цифровому форматі користується щонайменше 3 тисячі родин. Багато хто «цифру» отримує за допомогою супутникових антен. За неофіційними даними, їх у районі 1,5 -2 тисячі. Це не багато, отже, якщо вже цьогоріч у липні відключать аналогові передавачі, то кілька тисяч осіб можуть лишитися без телебачення. Тож до 1 липня потрібно підготуватися. Якщо років шість –сім тому цифрові приставки коштували від 500-800 і більше гривень, то з роками ціни на них знизилися. Виробниками стали китайські, малоазійські, філіппінські, турецькі підприємства. Загострилася боротьба між ними за ринкові сегменти. У нас в Україні частіше можна бачити приставки китайського та малоазійського виробництва. На Чернігівщині і в самій Корюківці – більше пропонують китайські, яких є кілька модифікацій. Ціна приставок Т-2 та їхніх аналогів – від 370 до 485 грн. Можна придбати у різних торгових точках, зокрема в Корюківці, у магазині «Техносвіт» і по тій же вулиці Шевченка, але навпроти – у будинку №95 (у дворі). У деяких торгових точках є найдешевші – від 270 гривень. Такі приставки працюють начебто добре, а буває – з перебоями. Та ніхто нікому нічого не нав’язує: продавці пропонують на вибір від 3 до 5 різних приставок за ціною. Однак найдешевші мають вагомий мінус – на них немає гарантійного строку обслуговування.
Ще є вихід у населення – обрати супутникову антену. Раніше їх встановлювали за тисячу – півтори тисячі гривень – у залежності від того, скільки «тарілок» і який тюнер. Тепер начебто ціна зросла до двох тисяч і більше, хоча пропонується й гнучка система знижок. Бажаючі встановити такі антени, повинні звернутися до майстрів з монтажу антен і настроювання супутникового телебачення, яке забезпечить щонайменше 100-200 каналів у цифровому форматі.

Залишити коментар