У Корюківці німецький журналіст вивчав нацистський злочин

456

Бернхард Клазен

Німецький журналіст Бернхард Клазен з берлінської газети «Тагесцайтунг» 17–18 квітня відвідав м. Корюківку. Вже майже рік він працює в Україні і проживає у Києві. Місяць тому він випадково дізнався про Корюківську трагедію 1–2 березня 1943 року і вирішив на місці з’ясувати обставини найбільшого в Європі під час Другої світової війни (1939–1945) нацистського злочину, знищення цілого міста разом із мешканцями – цивільним населенням.

Директор Корюківського історичного музею Людмила Бабич та науковий співробітник музею Оксана Толкачова докладно розповіли про цей нацистський злочин проти людяності, ознайомили журналіста з експозицією, документами, виданнями і результатами пошукової роботи у місті.
Бернхард Клазен у музеї зустрівся і розпитав свідків трагедії Діну Корнієвську, Галину Попову, Ганну Нековаль. Він відвідав Меморіал на честь героїчного опору жителів Корюківщини фашистським загарбникам, відкритий на місці ресторану, в якому карателі розстріляли найбільше мирних жителів, 500 осіб, а потім спалили будинок. Побував у Свято-Вознесенській церкві, де свідок трагедії Володимир Костюк розповів про подвиг настоятеля цієї церкви Олександра Бондаревського, який захищав мешканців і 2 березня 1943 року разом із ними загинув від рук карателів. Ознайомився з меморіальною дошкою на честь священика біля храму. Вшанував пам’ять безневинно вбитих нацистськими карателями мирних жителів на місці їх перепоховання на території майбутнього Меморіалу у Зеленому Гаю під Корюківкою.
Німецького журналіста серед інших найбільше турбувало питання: «Чому у Німеччині і Європі не знають про цей жахливий нацистський злочин?» Відповів йому представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергій Бутко: « Про це не знали і в СРСР, і в Україні. Комуністичному режиму цей факт був невигідний. Він викривав радянський партизанський рух, наочно показував його інструментом сталінської СРСР, а не народним захисником-месником. Не можна інакше пояснити бездіяльність Чернігівського партизанського з’єднання під командуванням Олексія Федорова, а це понад 3 тисячі добре озброєних бійців, що перебувало за 15 км від Корюківки (передові дозори на відстані 3 км) і навіть не спробували захистити мешканців міста, яких два дні від 300 до 500 нацистських карателів методично знищували і палили будинки. «Не було наказу», – саме так пояснювали рядові партизани свою бездіяльність, які самі бажали захистити жителів міста. Найгірше, що це типовий приклад ставлення до власного населення партизанського руху, який створила і яким жорстко керувала комуністична держава». Він нагадав, що злочином вважається не тільки злочинна дія, а також і злочинна бездіяльність…
Бернхард Клазен пообіцяв свідкам Корюківської трагедії, Людмилі Бабич і співробітнику Українського інституту національної пам’яті зробити свій внесок у поінформуванні громадськості і влади Німеччини, європейських країн про цю трагедію, пам’ять про яку має бути застереженням від подібних злочинів проти людяності сьогодні і у майбутньому.380_300_55348f5147ad2 (1)

Сергій ГОРОБЕЦЬ,
науковець Українського інституту національної пам`яті

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.