У Корюківці росте пальма і живуть Смішарики

Біля подвір`я молодого подружжя Лойченків на вулиці Куйбишева – росте пальма, але не звичайна – виготовлена із пластикових пляшок. Під парканом сидить зайчик, також неабиякий – блакитний з морквиною у руці. Кожна дитина знає, що це – Крош. І таких незвичайних іграшок у господарстві чимало. Жанна і Анатолій виготовляють їх для себе – для душі.

27-річний Анатолій Лойченко працює на ПАТ «Слов`янські шпалери-КФТП», його дружина Жанна за освітою – перукар, займається домашнім господарством. Подружжя виховує восьмирічного сина Іллю. Чому саме стали займатися такою несподіваною іграшкою – визначеної причини немає. У Інтернеті жінка натрапила на відеоролик, де показувалося, як із старих шин, фанери та фарби виготовити іграшку для присадибної ділянки. Ідея сподобалася і, як кажуть, понеслося…
Першою іграшкою був зайчик. Не відразу знайшлися «бевушні» шини. Чималих зусиль довелося докласти, щоб все правильно вирізати і скласти. Але коли у зайчика з`явилися очі і на мордочці засяяла посмішка, Жанна і Анатолій зрозуміли: це тільки початок! Наступною іграшкою, яка з`явилася на приватному дитячому майданчику, став ведмідь. Такі іграшки складаються із двох частин – шина від легковика та шина – від скутера. Остання кріпиться поверх першої. Шину від скутера знайти було нелегко. І все ж, кажуть, хто прагне – віднайде тисячу можливостей. Потім пара непридатних для експлуатації шин знайшлася – на шиномонтажі, у знайомих. Іх і перетворили на красу.

69_7

Жанна, Анатолій та Ілля Лойченки під власною пальмою /фото автора

Казка під будинком

Упорядкувавши біля власного подвір`я незвичайний дитячий майданчик, молоде подружжя і на думці не мало, що буде воно суто власним. Радістю і красою хотілося ділитися з усіма знайомими. «Тут дітвора грається, – розповідає Анатолій, – і нам радісно, що наша робота приносить малечі стільки щастя. Часто фотографуються».
На майданчику рядочком звірята. У центрі розквітли конвалії. Вони вирізані із верхівок пластикових пляшок і пофарбовані у білий колір. А ось білий лебідь розкрив крила. Останній злет творчої фантазії і наполеглива праця – двометрова пальма – дерево, майже у свій натуральний зріст. На її виготовлення, за словами подружжя, пішло 200 двох – та півторилітрових пластикових пляшок з-під пива. На стовбур – коричневий пластик, для гілочок – зелений. Кокоси – із пляшок у формі діжечок. «Збирали порожні пляшки по сусідах, по родичах і знайомих, – каже Анатолій, – знаємо, хто пиво любить, то відразу до них з проханням: не викидати порожні пляшки. Так «виростили» власну пальму».69_269_169_469_3

Болгаркою
та пензлем

Коли завітала на подвір`я Лойченків, Анатолій саме працював над Смішариком – одним із персонажів сучасного мульт­серіалу. Тваринки, намальовані аніматором у вигляді смішних «шариків», навчають простому і доб­рому. Саме за це їх так люблять і діти, і дорослі. Виготовити Смішарика-Кроша замовили Анатолію та Жанні знайомі. «По корпусу вирізується болгаркою, потім ножиком, – ділиться технологією виготовлення Анатолій, – потім фарбуємо. У одній лапі буде ромашка, у іншій – морквина із півлітрової пластикової пляшечки». «Такі іграшки – недешеве задоволення?» – цікавлюся у чоловіка. «І фарба, і ті ж самі використані шини – коштують грошей, – відповідає смішарикових справ майстер, – але воно того варте». «Чи бере участь у створенні іграшок син?». «Ні, – посміхається молодий тато, – ми вдвох з дружиною і вирізаємо, і розфарбовуємо».
Бізнесу на виготовленні таких іграшок не зробиш, але один білий лебідь «полетів» із подвір`я Лойченків у Савинки, там буде прикрашати собою водойму. Смішарик Крош житиме у Корюківці, підніматиме настрій своєму новому господарю та його діткам.
Дуже приємно, що люди прагнуть краси, не зациклюючись лише на побутових проблемах. До речі, такі іграшки витримують і дощову, і сонячну погоду. Раз на рік їх бажано підфарбувати, надати, так би мовити, первинного вигляду.

По-сусідству

Якраз через дорогу від будинку Лойченків, під сусідським парканом, «живуть» інші звірята, такі ж гарні, але інші – лисичка, наприклад, та інтелігентний вовк у краватці. Це іграшки Тамари Шаламової. Жанна і Тамара Дмитрівна дружать і діляться одна з одною новими ідеями і напрацюваннями. Стараються, щоб іграшкові образи не повторювалися. Тамара Дмитрівна працювала колористом на ПАТ «Слов`янські шпалери-КФТП», тому із кольоровою палітрою у її виробах – гармонія. «Ніколи не малювала», – зізнається, що навіть і не думала, що вийде. А от вийшло, ще і як гарно! Сьогодні на подвір`ї Шаламових красується дев`ять власних виробів господині і три з них – лебеді.

69_5

Тамара Шаламова і її «маленька зграйка»

69_6

Ваза для квітів від Тамари Дмитрівни

«Моя зграйка», – називає вона їх ніжно. Виготовляються вони із великої пластикової пляшки з-під води, гіпсу та дроту. А ще у Тамари Дмитрівни незвичайні клумби – із шин та автомобільних дисків. Із них виглядають «анютині оченята». Є у господині велике бажання прикрасити такими клумбами територію біля двору, заквітчати все. Але, щоденно саме цією вулицею проганяють корів. Їх небагато, але достатньо, щоб вони зіп­сували всю працю – потоптали і поїли квіти. «Перегоничі не дуже і дивляться за тваринами, коли вони йдуть вулицею, – говорить Тамара Шаламова. – Невже немає управи на таку халатність?».

P.S. Чи багато у нас таких людей, що окрім щоденних турбот, знаходять час на творчість? Чи розуміють їх ті, хто вбачає в цьому надлишок вільного часу? Звісно, що ні. Але я переконана, що у більшості жителів району залишиться приємна згадка про молоде подружжя і їхню чарівну сусідку – людей, які з нічого не тільки виготовляють таку красу, а і радо з нею діляться з оточуючими.

Один коментар

  1. Світ навколо нас говорить:

    Молодці! Сподвигнути всю сім`ю займатися цікавою справою нелегко.

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.