У Наумівці хочуть створити спілку сімей учасників АТО

Доки чоловіки і сини захищають Батьківщину, їхні рідні вирішили згуртуватися, щоб захищати – їх. Для цього небайдужі сільчани і зібралися минулого понеділка, 2 лютого, у приміщенні Наумівської сільської ради.

DSC_2420

Наумівські волонтери (зліва направо): Оксана Іваненко-Іллюшко, Тетяна Пулеко, Оксана Ященко /фото автора

Повістки

Під час попередніх хвиль мобілізації з Наумівки забрали 29 чоловіків. Троє з них – поранені. На часі – четверта хвиля…
– Минулої суботи приїздили представники райвійськкомату і міліції, щоб вручити повістки чоловікам, – розповідає сільський голова Світлана Симончук. – Я теж їх супроводжувала як представник місцевої влади. З десяти повісток вручити вдалося лише три, бо багатьох людей немає у селі – роками мешкають і працюють у Чернігові, Києві та ін., хоча й прописані тут.
Зізнаюся чесно: морально це дуже важка процедура. Вручаєш ту повістку, наче вже похоронку…

«Уклоніст» чи доброволець?
Зі своїм материнським болем до сільського голови вкотре звертається по допомогу мама Олександра Кожановського, 55-річна Ганна Андріївна. Жінка каже, що з липня минулого року її син служить у батальйоні патрульної служби міліції особливого призначення «Київ-1», а мати вдома продовжує отримувати оповіщення про те, що він підлягає мобілізації!
– Та як же це так?! – обурюється жінка. – Син служить! А наприкінці минулого року він взагалі знявся з військового обліку у Корюківському райвійськкоматі і перебуває на обліку у Києві… А повістки про-довжують йти! Нерви вже не витримують…
Ще один син Ганни Андріївни, Сергій, теж служить у батальйоні «Київ-1», хоча за станом здоров’я свого часу і був комісований, бо з дитинства має ваду серця, в армії не служив. Отож міг не піти і зараз, але пішов.
– Сергій служить з травня минулого року, – розповідає мама. – А повістки йому приходили ще і влітку… Ну, як це розуміти? Ось і щодо Саші у райвійськ-коматі вимагають, аби надав довідку про те, що він дійсно служить, мовляв, «нехай факсом відправить». Люди добрі, яким факсом і звідки – з поля?..

Волонтери за покликом душі
Мабуть, нікому настільки не болить війна, як рідним військовослужбовців, які щоденно ризикують власним життям у найгарячіших точках воєнного конфлікту. Жити тут, у мирній частині України, і усвідомлювати, що десь під кулями зараз перебуває рідна тобі людина, – нестерпно. А ще важче знати, що часто бійцям на сході не вистачає найнеобхіднішого – засобів захисту, одягу, продуктів харчування…
Наумівчани кажуть, що ніколи не стояли осторонь потреб армії, допомагали у міру своїх можливостей. Ще влітку минулого року вчитель місцевої школи Оксана Іваненко-Іллюшко зробила перший крок – розставила у сільських магазинах банки для добровільних пожертв на потреби солдатів АТО. Хоча першим, з її слів, для цих цілей поставив скриньку у власному магазині підприємець Олександр Кирик. А потім до жінки-волонтера приєдналися небайдужі односельці: Тетяна Пулеко, Оксана Ященко, Олена Рябець, Ніна Нагорна… Перші зібрані кошти волонтери розділили між родинами дев’ятьох солдатів – усім по 400 гривень. Потім жінки організувалися і на пропозицію директора школи Світлани Рябець почали проводити благодійні ярмарки-розпродажі у школі, де продається все: іграшки, вироби з бісеру, випічка… Останнє користується попитом найбільше. Згодом О. Ященко і Н. Нагорна запропонували проводити розпродаж і на місцевому базарі, тож ярмарок щопонеділка «виїздить» у центр села. Жінки вдячні всім, хто долучається до спільної справи, зокрема, до виготовлення маскувальних сіток і наданні товарів для ярмарку. Окрема подяка – мамі солдата, Ірині Будлянській, яка щотижня в’яже по декілька пар «патріотичних» шкарпеток на продаж.
Свого часу, за порадою більш досвідчених волонтерів району, жінки з Наумівки взяли у сільській раді список солдатів-сільчан, їхні номери телефонів, щоб безпосередньо дізнаватися, хто і чого потребує конкретно. Намагалися виконати замовлення по максимуму, формували і відправляли посилки у зону АТО. Ця робота триває і дотепер.
– З серпня минулого року і донині ми зібрали 15960 гривень, – розповідає О. Іваненко-Іллюшко. – На ці кошти закупили: термобілизну, дощові костюми, теплі рукавички, спальні мішки, наколінники, налокітники, ліки, цигарки, тютюн, захисну тактичну маску-окуляри, берці зимові, бурки, тепле взуття, бушлати, рюкзак військовий тактичний, термоси, ліхтарики, батарейки, засоби гігієни, білизну, мотузку і чорну поліетиленову плівку, продукти харчування та ін. Відправляли посилки у зону АТО, у т.ч. і «Новою поштою», послуги якої платні. Окрім того, надали матеріальну допомогу сім’ям двох поранених бійців – Михайла Іллюшка і Сергія Бандури – на суму 1100 грн. Родині третього пораненого – Олександру Боролісу – ще збираємо кошти.

«Велике їм материнське спасибі…»
Добрі справи не залишаються непоміченими. Просто серед зборів у Наумівці тихенько підійшла жіночка, Раїса Бабко. Вона дуже просила через газету подякувати наумівським жінкам-волонтерам за їхню благородну справу, за небайдужість і людяність. Її син, 25-річний Сергій, в АТО. Чим можуть, сільські волонтери підтримують його. Коли приїздив у відпустку, надали тепле взуття, термобілизну, ліхтарик, ін.
– А 24 січня у нього був день народження, – ділиться Раїса Іванівна. – Серьожа саме вдома був, у відпустці. Тож дівчата не забули його – подзвонили, привітали. Вже наступного дня син відбув на місце служби – відпустка закінчилася…

Тільки разом!
Попри налагоджену жінками-волонтерами роботу, наумівчани зараз відчувають особливу потребу згуртуватися, щоб якомога більше підтримувати своїх земляків, у першу чергу, односельців. На ініційованих родичами зборах батько мобілізованого 21-річного Богдана Будлянського, Станіслав Михайлович, запропонував створити спілку сімей учасників АТО. Бо разом, як-то кажуть, легше не лише батька, а й ворога бити. Хтось «зварить» буржуйку, хтось бурки пошиє, інші – допоможуть в’язати маскувальні сітки (до речі, білих сіток зимового варіанту наумівчани виготовили 3 шт., тепер кажуть, потрібні вже – літнього) чи приготує домашню випічку на ярмарок-продаж, чи насушить продуктів для «сухих борщів»… Допомогти і взяти участь зможе кожен – було б бажання. На зборах присутні обговорили перші організаційні питання і домовилися зібратися найближчим часом з конкретними пропозиціями для співпраці.

Запитання з приводу –
Відповідає районний військовий комісар підполковник А. Делемень

– Андрію Михайловичу, чому так сталося, що матір двох синів, які захищають Батьківщину, повинна доводити, що вони не ухиляються від мобілізації?
– Часто трапляється, коли, змінюючи місце реєстрації, військовозобов’язані не знімаються з військового обліку у райвійськкоматі. Так, напевне, сталося і з О. Кожановським, який наразі перебуває на обліку у Корюківському райвійськкоматі. Рідні повинні надати нам необхідні дані про те, де він зараз служить або ким призивався, щоб райвійськкомат зробив запит і наболіле питання для них було зняте.
– Розкажіть, будь ласка, про роль місцевих органів виконавчої влади у мобілізації. Чи мають право працівники сільських рад вручати повістки без представників райвійськкомату?
– Зобов’язані. І не лише сповіщати особу, яка підлягає мобілізації, а й організовувати її прибуття у райвійськкомат.
– Чи є у нашому районі добровольці?
– Небагато… Але хочу нагадати, що ухиляння від призову по мобілізації, згідно зі ст. 336 ККУ, карається позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.