У Сядриному шестикласник врятував дворічну дитину

Ромка /фото автора

Ромка /фото автора

На Страсну п`ятницю у Сядриному на одному із ставків ледь не розігралася трагедія – у воду впав дворічний хлопчик. Поряд були тільки його п`ятирічна сестричка і такого ж віку її подружка. Якби не рішучість шестикласника Романа Шупелі, біди – не уникнути.

 Почну з того, що не давало спокою до і під час написання публікації – сльози і прохання мами врятованого хлопчика не писати взагалі про події тієї п`ятниці. „Ми з чоловіком дуже вдячні Ромці, якби не він… Але…” А далі довелося взнати, що кілька років тому у їхній родині сталася неприємність. У дуже ніжному віці з дивана впала старша донечка. У результаті – гематома на голові і звинувачення чи не з боку усіх служб, що мовляв, мати не догледіла. Про все це писалося і у «районці». „І тільки у обласній лікарні на нас ніхто косо не подивися, – розповіла жінка. – „Діти є діти,” – сказав лікар.

„Корабель”
Ромка більш за все любить футбол. Не упускає нагоди побігати з м`ячем після уроків. „Жаль, тренера у нас немає”, – каже хлопчик. А коли „команда” не збирається – біжить до річки. Там, біля берега, є човен. Досить старенький, а головне – нічий. От хлопчаки і взяли над ним шефство. Принесли інструменти і давай ладнати на ньому сидіння. На такому «кораблі» можна і в подорож вирушати. Водойма хоч і невеличка, та дитяча фантазія неодмінно перетворить звичайну подорож на цікаві пригоди.

Небезпечна зона
Найкращий друг у Ромки – Юрка. Але того дня його чомусь не було. Був Льошка. Удвох і побігли до ставка за село. Хлопці на одному березі, а малеча – біля дамби. Дамба у сільському ставку – кладка із червоної цегли, яка не дає можливості воді швидко витікати. З одного боку її – глибока ямка з побитою цеглою, з іншого – вода в рівень з дамбою. Ось по цій кладці і вирішила прогулятися малеча – дворічний Гліб зі своєю старшенькою п`ятирічною сестричкою та її подружкою. Тримаючи рученята, наче розставлені крила, дівчатка пройшли по цегляній кладці, а от Глібко, хитнувшись, шубовснувся у воду. „Вилазь, не тони, досить!..” – кричали дівчата.

Рятувальна операція
Коли малий опинився у воді, Ромка і Льошка, покидавши інструменти, берегом помчали до місця події. Льошка кілька разів упав, долаючи нерівний берег, а Ромка, добігши, миттю стрибнув у воду. Вже потім він скаже, що промайнула думка – немає часу скидати куртку. А от щодо рятувати чи ні – навіть сумніву не було. Плавають хлопці добре, недарма ж капітанами власного човна стали.
Опинившись у воді по самісіньку шию, Рома підняв хлопчика над плесом. А той вже встиг раз зануритися і, бовтаючись, відплив трохи від берега. Далі було глибше. Рома витяг Глібка на берег. Малюк не тримався на ніжках і впав на колінця, з ротика потекла водичка. Слава Богу – не захлинувся, але кілька ковтків таки зробив.

„Щоб мама не сварилася…”
Коли все це відбувалося, поряд не було нікого з дорослих. Не буду стверджувати, але думаю, що не помилюсь, коли зроблю припущення, що малюки вирішили не розповідати мамам і татам про пригоду біля води. Бо мама Гліба довідалася про все від Ромки, коли той, повертаючись додому, спитав, як почувається малий.
І сам Ромка не відразу побіг додому. Склавши з Льошкою інструменти, зняв мокру кофту і чоботи, зайшов до мами, перевдягнувся у сухе, а вже потім повернувся додому.

Під опікою двоюрідної бабусі
„Він у мене спритний і тямущий,” – каже Тамара Кобець. Вони разом із чоловіком Петром Васильовичем – прийомні батьки для Ромки та його старшої сестрички Лєни. Так склалося, що діти спочатку мешкали у рідної бабусі, а потім їхнім добробутом стала перейматися родина Кобців. Але у рідної мами у гостях Ромка буває чи не щодня. Старша сестричка навчається у Києві на дизайнера одягу. Сам хлопець хоче у майбутньому стати електриком та зварювальником. Про маму відгукується добре, із недитячим розумінням всієї ситуації. Найбільше поважає і слухається Петра Васильовича, і тулиться до Тамари Олександрівни.

Маленький помічник
У селі й не довідалися б про героїчний вчинок Ромки, якби не отець Віталій – настоятель сядринської церкви. На Великдень батюшка розповів односельцям, що його маленький помічник врятував ще меншого. У помічниках Ромка вже чотири роки, не пропускає майже жодної служби. І на Пасху всю нічну вистоює, каже, що не важко, і спати взагалі не хочеться, навіть протягом наступного дня. А ще Ромка щозими пірнає у крижану ополонку – купається на Хрещення. Просився давно, але мама сказала, що можна лише, коли виповниться десять років. Дочекався. Тепер щороку „оздоровлюється”.
Ось такий він – маленький герой. З правилами і формулами не дружить, проте товаришує зі спортом і завжди прийде на допомогу тому, хто її потребує. Як усі хлопчаки, іноді бешкетує і захоплюється рибальством. „У тому році товстолобиків по шість-сім кілограмів ловив у нашому великому ставку!” – хвалиться юний рибалка.

Від автора

Особисто мені у цій ситуації хотілося б звернути увагу тих дорослих, чиї діти давно вже повиростали, але за посадовими обов`язками вони мають забезпечувати безпеку чужим дітям – маленьким громадянам міста чи то села. Подібний об`єкт, як у Сядриному, тільки великий, а отже, й більш небезпечний, щовихідні привертає увагу маленьких корюківчан майже у самісінькому центрі міста, на вулиці Бульварній – недобудована дамба. Штучний „пірс” на замуленій річці став місцем розваг дітвори. Вони і перестрибують з одного його краю на інший, і до води намагаються дістатися, не думаючи, що насип ще не влігся і біля самої води становить «гримучу» суміш піску і мулу. Така багнюка і дорослу людину не випустить, якщо „засмокче”. До того ж вириті котловани – чималі. Поки не підійдеш впритул до річки – не побачиш і не почуєш, чи є хто у воді. Жодних стрічок, що об`єкт недобудований чи становить небезпеку – немає. Діток час від часу проганяють місцеві жителі. Невже потрібно дочекатися біди, щоб навести лад?.. kjnjkkk_1

kjnjkkk_2

Ромка із своєю двоюрідною бабусею Тамарою. У школі за проявлений героїзм Роман Шупеля отримав подяку і шоколадку.

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.