Українське весілля

DSC_1

Марина і Олексій Ворони (у центрі) з дружками: Максимом Зайцем і Юлією Суярко на власному весіллі /Фото Віктора Пилипенка

«У мене фото є непогане – занесу якось, може, вас воно зацікавить…», – зателефонував минулого тижня корюківський фотограф Віктор Пилипенко. Невдовзі приніс світлину щасливих молодят. І такі вони були колоритні, що не написати про них – просто неможливо!

Він з Холмів, вона з Корюківки,
а познайомилися – в Інтернеті!
І таке буває. Спочатку спілкувалися через всесвітню мережу, вже згодом по телефону, а потім вже зустрілися у реальному житті. Марина Тихоновська і Олексій Ворона поєднали свої долі 14 червня, саме на першу річницю свого знайомства. Урочистості відбувалися у Наумівці, весілля гуляли у Корюківці, а вінчання було – у Бречі. Отака весільна «географія»!

Ідея українського
весілля
– Одного разу, задовго до нашої урочистої події, гуляючи по Чернігову, ми зайшли до храму, – розказує Марина, – поставити свічечки, помолитися. А там саме весілля було – звичайне, європейське: наречена – у пишному вбранні, наречений – у строгому костюмі. Пам’ятаю, Льоша тоді сказав: «А давай наше власне весілля зробимо якимось незвичним, не таким, як усі…». Тоді, майже одночасно, у нас і з’явилася ідея весілля в українському стилі.
Чому саме українському? Бо ми – українці, це для нас природно. Колись одружувались у вишиванках, українських віночках – це ж так красиво! Для мене є дуже символічним, що моя мама свого часу виходила заміж у віночку, а тепер і я…
Одяг молодят і дружків був витриманий в національних мотивах. Шили-вишивали його на замовлення: нареченим – у Черкасах, свідку – аж у Закарпатті. Дехто з гостей теж підтримав українську тематику у своєму вбранні. Що тут скажеш – гарно! І, як не дивно, незвично. Виявляється, своє, рідне, споконвічне теж може бути красивим і модним.

Танець вогнищ
і багато іншого
Три місяці Марина продумувала власне весілля. Шукала, читала, дослухалася, радилася, але таки влаштувала свято таким, яким його хотіли бачити разом з Олексієм. А тому було багато всіляких цікавинок, конкурсів, лотерей і навіть танець вогнищ – обряд достатньо «юний» і ще не дуже поширений у нас.
– Цей танець символізує утворення нової сім`ї, – пояснює Марина. – Вогнем батьківських свічок запалюється одна велика, красива декоративна свічка – як уособлення сімейного вогнища їхніх дітей. Молоде подружжя разом з вогнем батьківських свічок переймає їхні сімейні цінності і традиції обох родів. Молодята повинні берегти цю свічку, запалюючи її на річниці весілля, а згодом, коли настане час, передати сімейний вогник уже своїм дітям…

Весілля бувають
різними…
У фотографа Віктора Пилипенка така професія, що йому доводиться бути свідком урочистих подій багатьох щасливих пар. За 23 роки творчої діяльності важко назвати точну цифру відвіданих ним весіль. Але, як стверджує Віктор, і весілля бувають різними, і молодята – теж. Колись, згадує, в одному з сіл нашого району провів зйомку, а назавтра телефонує замовник: «За роботу ми вам заплатимо, але фотографії не треба робити – молодята розбіглися».
– А ось весілля Марини і Олексія було якимось особливим, – посміхається фотомайстер. – Настільки вони були відвертими і щирими у своїх почуттях, що аж радісно за них. Відразу видно: кохають одне одного безмежно! Та що там казати, вони так завзято цілувалися, що з декількох десятків кадрів їхніх поцілунків, напевне, немає жодного вдалого! Фотокамера просто не встигала фіксувати ті щасливі емоції, які їх переповнювали. Прекрасна пара. Дай, Боже, їм щастя…

DSC_2

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.