Улюблена справа, або Діло – труба!

Понад десять років Корюківська школа мистецтв була без «духовика», аж до того часу, як у 2000-му році вакантне місце посів молодий фахівець родом із Щорса Олександр Циганок. За п’ять років Олександр Анатолійович поставив на музичні рейки роботу всього духового відділу школи, відродив та очолив духовий оркестр у Районному будинку культури.

Ще не так давно, здавалося, що у родині бухгалтерів його подальша доля – визначена. Проте, навіть рідні здивувалися, що серед цифр і суворої звітності, у їхній сім’ї виросла дитина, дуже залюблена у музику…

DSC_0003

Олександр Циганок

«Тарілки», які  стали початком музичного шляху

Олександр Циганок добре знає, чиї гени вирішили його долю. Дід Іван, мамин  батько, гарно грав на сопілці, був завзятим гармоністом-самоучкою. Він щовечора збирав навколо себе усю сільську молодь, невтомно граючи на гармошці до самого ранку. Його музичний талант передався й онукові, Сашкові.
У шість років хлопчика віддали у музичну школу.
– Пам’ятаю, як на 9 Травня мене, невисокого на зріст першокласника, відправили у складі оркестру на парад, вручивши великі «тарілки», – згадує з посмішкою О. Циганок. – Мама все хвилювалася, чи донесу я їх… А я доніс! І після цього не лише зрозумів, що духовий оркестр – це моє, а й просто захворів музикою!
Окрім музичної школи, малий Сашко відвідував ще декілька гуртків: авіамоделювання, «соломку», шиття… І його зовсім не бентежило, що, скажімо, на шитті він був єдиним хлопчиком серед дівчат – справжній чоловік повинен вміти все! Але з-поміж широкого спектру захоплень музика одноосібно взяла верх – і перемогла!
За все у професійному музичному житті він вдячний своїм педагогам. А особливо за те, що, не жаліючи, «кидали» його на різні музичні «фронти»: альт, кларнет, бас, валторна, труба. Таким чином, хлопець не лише пізнавав різні інструменти, а й напрацьовував характер – треба ж було виправдовувати довіру викладачів…
У роки навчання у Щорській музичній школі найпочеснішим було заслужити право грати у брас-квінтеті, який часто виступав на різноманітних заходах, їздив з концертами. А тому на кожне місце у колективі претендувало по декілька осіб. «Конкурент» Олександра Циганка був на два класи старшим, але це його не злякало. Наполегливо займаючись після уроків до пізнього вечора, О. Циганок відточував свою майстерність і – за рік таки обійшов «конкурента», з тріском потіснивши його і відвоювавши своє місце під сонцем!
Свого часу Олександр Циганок закінчив Щорську музичну школу по класу «Труба», потім Чернігівське музучилище ім. Ревуцького. А цьогоріч ще й Донецьку консерваторію за спеціальністю «музичне мистецтво». Зізнається: ледь встиг отримати диплом! Вже коли їхав у потязі із завітним документом, дізнався, що місто обстріляли терористи…

Перші кроки і професійні секрети

У Корюківській школі мистецтв роботу відділу духових інструментів Олександру Циганку довелося налаштовувати з нуля. Адже понад десять років заклад не мав такого фахівця. Отож, як кажуть, очі бояться, а руки роблять. Спершу Олександр Анатолійович перебрав наявні музичні інструменти, більшість яких вже давно вийшла з ладу, відремонтував все, що тільки можна було: з трьох-чотирьох старих труб монтував дві, але досить пристойні і т.ін. Дуже зрадів молодий спеціаліст, що у Корюківці є фагот – найнижчий за звучанням дерев’яний духовий інструмент (сьогодні на ньому грає його учень Богдан Корх – Авт.). На всю Чернігівську область фаготів лише три, два з них – у Чернігові, а один – у нас!
А тоді – проблем вистачало: не було нот, необхідної літератури… Своє надійне плече завжди підставляли колеги зі Щорса та Мени. І вже за два роки Олександр Циганок сам відкликався на їхні прохання, маючи повне методичне забезпечення і змогу підказати та допомогти.
У перший рік своєї роботи у Корюківці О.Циганок набрав 17 учнів. З них лише сім продовжили навчання – не кожен витримував темпу та обсягу постійної роботи.
Сьогодні у нього 14 учнів. І за кожного він – горою! Серед переважно хлопчачого складу є три дівчинки, які опановують блок-флейту, альт і трубу. Вони тут – на особливому рахунку. «Мої принцеси», – лагідно називає їх Олександр Анатолійович. Зізнається, що викладач він – не суворий. Не бачить у цьому сенсу. Каже, що суворість і надмірна вимогливість мало кого надихають на перемоги. Навпаки, зазвичай, приємне слово, розуміння і витримка творять дива.
– Буває, приходить дитина – пригнічена, невесела, все з рук валиться, – розповідає О.Циганок. – Хтозна, може її образили, батьки насварилися чи оцінку погану принесла? Ну, як вона може зіграти у такому стані?.. Тоді одразу відкладаємо інструмент, посидимо, поговоримо, посміємося – дивись і настрій змінився на краще! Я переконаний: така дитина за десять хвилин відіграє те, чого за весь урок не змогла!

«Мої діти – моя опора…»

Як ініціативного і творчого викладача О.Циганка характеризує директор школи мистецтв Алла Сухомлин:
– Добре знає свою справу, з роками набуває досвіду, постійно консультується з викладачами Чернігівського музичного училища. А тому – має непогані результати роботи. Приміром, цьогоріч на обласному конкурсі виконавців на музичних інструментах його квартет саксофоністів посів І і ІІ місця (в естрадному і класичному жанрах відповідно). Не менш урожайними були і минулі роки як для квартету, так і для його учнів, зокрема, Дмитра Карпенка (саксофон). З легкої руки свого викладача у цьому році двоє учнів  класу духових інструментів – Дмитро Маховик (кларнет) і Денис Тихоновський (саксофон) – планують вступати в музичне училище.
З концертами духової музики учні О.Циганка бувають у Щорській та Менській музичних школах, у Чернігові, звідки нам щораз надходять гарні відгуки від викладачів.
А взагалі, у Олександра Анатолійовича свій, особливий підхід і до учнів, і до батьків, – каже Алла Павлівна. – Він вміє згуртувати навколо себе, зацікавити, тож йому охоче допомагають батьки, ну, а діти – просто обожнюють!
Знайшов молодий спеціаліст порозуміння і з учасниками духового оркестру, який власними зусиллями відродив у Районному будинку культури після багатьох років забуття. На той час підтримав його і допоміг з організацією колективу Олег Колухонов, за що він йому дуже вдячний. Та попереду у керівника була надзвичайно складна робота, бо найменшому учаснику -5 років, а найстаршому – далеко за 60. Довелося Олександру Анатолійовичу і тут застосувати своє професійне чуття і особистий підхід.
– В оркестрі – всі на виду, тут ні за кого не заховаєшся, – розповідає, посміхаючись. – Бо один помилиться – потягне за собою всіх. А тому в оркестрі – всі учні: і школярі, і дорослі, і кожному треба вчити свої партії. У всіх учасників оркестру є свої обов’язки, тож ми – єдина команда! А головне, за ці роки підросли мої учні і тепер вже вони є рушійною силою у духовому оркестрі РБК і моєю надійною опорою. Вони для мене і натхнення, і велика радість!
І це не перебільшення – стверджує директор Корюківського РБК Людмила Мартинова:
– Олександр Анатолійович – не лише гарна людина, а ще й гарний спеціаліст. Вміє згуртувати людей різного віку, відшукати порозуміння з кожним. Нам приємно, що він залучив до музичного мистецтва стількох дітей – своїх учнів, а це означає, що в оркестру районного будинку культури є майбутнє. Не менш важливо, що він дослухається до порад старших колег та має величезне бажання і натхнення працювати! Я вірю: у нього вийде все, що б він не запланував!
А сам Олександр Циганок переконаний, що йому надзвичайно пощастило з обома колективами – і у школі мистецтв, і у Будинку культури – де знаходить підтримку в усьому. Але найбільше він пишається своїми учнями, називаючи їх просто і зі значенням – мої діти, навчаючи їх і – багато чому навчаючись у них.
Корюківка зіграла велику роль не лише у становленні молодого викладача. Тут він знайшов свою долю! Симпатична корюківчанка Ірина одразу припала йому до душі. Невдовзі вони побралися. У подружжя зростає півторарічна донечка Варвара, яка ще тільки-но на ніжки зіп’ялася, а вже танцює, зачувши будь-яку мелодію. Вся в тата!

Музика, яка зцілює

Про духову музику Олександр Анатолійович може говорити годинами! Як про її красу, так і про користь. До речі, його улюбленим інструментом є саме труба.
– У мене була учениця, яка хворіла на астму, – розповідає. – Щоправда, про це я дізнався не одразу і випадково. Так от: завдяки грі на духових інструментах, вона позбавилася цієї недуги! Адже не секрет, що заняття на духових інструментах приносять велику користь здоров’ю: зміцнюють та оздоровлюють дихальну систему, покращують кровопостачання і самопочуття загалом, змушуючи всі системи та органи працювати активніше. Знаєте, я й сам помітив: чим більше учні приділяють уваги грі на духових, тим менше хворіють.
Олександр Анатолійович переконує, що одна година занять на духових рівносильна двогодинному тренуванню з футболу. Бажаючі можуть перевірити.
Людину, яка отримує задоволення від улюбленої роботи, видно одразу – у неї горять очі!А ще вона має безліч задумів і мрій. У найближчих планах Олександра Циганка – підготувати дитяче дефіле на конкурс оркестрів.
Це коли діти одночасно і грають, і танцюють. Олександр Анатолійович, при відкриваючи завісу таємничості, переконує, що у нас такого ще ніхто не робив, це буде надзвичайно красиво і захопливо.
***
На розмову з О. Циганком я чекала понад місяць, оскільки він був постійно зайнятий: то до одного свята готуються, то до іншого, то – концертні поїздки… Поспілкувалися ми у перервах між репетиціями, і то недовго, бо на свого викладача вже чекали учні, найменшому з яких, Юхиму, лише 5 років! «Зате, який він талановитий!» – посміхається викладач. І – поспішає до дітей. Йому треба плекати таланти.

DSC_0002

Квартет саксофоністів

DSC_0001

Зліва направо: І ряд – Світлана Савченко, Анастасія Станіславська, Юхим Борисов, Маргарита Яковенко, ІІ ряд – Денис Тихоновський, Дмитро Карпенко, Богдан Корх, Іван Чубара, Владислав Кравченко, Дмитро Маховик, Богдан Моложон, ІІІ ряд – Андрій Карпенко, Захар Романчук, Микита Жарко, Ігор Міхеєв, Дмитро Молдавчук /фото автора

Залишити коментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.