Як живеться у зоні карантину?

442-300x240

Чи думали коли жителі 0храмієвичів, що до їхнього села буде прикута увага всієї країни, причому привід цей – неприємний як для самих постраждалих, так і для жителів навколишніх територіальних громад. Африканська чума! – старожили взагалі дивуються, – де та Африка і де ті Охрамієвичі?.. І все ж, вірус потрапив у віддалене українське село.

 Переживши шок і розчарування, бо фактично «безробітне» село виживає за рахунок вирощеного на городі та у сараї, місцеві жителі потерпають ще й від тимчасової ізоляції. Заборона вивозити з населеного пункту продукти харчування виявилася досить серйозною обставиною: до карантину дехто на районних ринках реалізовував вирощене у домашньому господарстві, дехто „вчив” студентів, „годував” „міських” дітей.

Які настрої панують сьогодні в Охрамієвичах, спитали по телефону у місцевих жителів.

Олександра Боголіб, 55 років:
– Сільське життя важке. Мені до оформлення пенсії за новим законом не вистачило кількох місяців, отож – зараз і без пенсії, і без роботи. І чоловіка кілька років тому скоротили. До цього працював у Тютюнницькому лісництві. Плакали, був такий розпач, що не знали, як і житимемо далі, удвох же безробітні. Вижити допомогло власне господарство. Маємо трьох синів. Один – одружився і живе у Чернігові, другий – з нами у Охрамієвичах, а третій – закінчивши університет з червоним дипломом, вчиться далі у Переяславі-Хмельницькому. Отож, допомагаємо чим можемо. Кілька років поспіль свиней тримали. А у цьому році, признаюся чесно, придбати поросят не було за що. Натомість розвели бройлерів. Отож, чумі на нашому подвір`ї немає чого робити. Але неприємності й нас не обійшли. Кілька днів тому приїздив син-студент додому. Навідується рідко. Ми з чоловіком сумку йому налаштували – у гуртожитку ж бо живе. Але нічого з батьківської хати з собою взяти син не зміг – на посту перед селом – не дозволили. Поїхав ні з чим.

Микола Кравченко, 67 років:
– Життя йде своєю ходою. Свиней не тримаємо. Отримали пенсію – купили свинини, скільки треба. У Корюківці живе донька, працює на „швидкій”. Саме відпочивають із внучкою у санаторії. Скоро мають приїхати, але побачимося лише після того, як нас „відкриють”. „Вистачає курей і корови у господарстві, – бере слухавку дружина Алла Володимирівна, – кажуть, що один із мисливців у селі чи вступив, чи підібрав тушу дикого кабана собакам їсти варити. Тепер таке горе. Я так думаю, лежить собі падаль у лісі, нехай лежить, навіщо чіпати. По гриби і ягоди ходимо до лісу, не раз лисицю здохлу бачили, обійшов і далі рушаєш. І ще одного не розумію, чому не можна з села вивозити продукти, яке відношення має картопля до свинини? („Щоб не розносити інфекцію”, – пояснюю.) А як до нас ще чогось завезуть?..

Маргарита Наумовець, секретар сільської ради:
– У село возять продукти, їздить автобус. Під’їжджає до пункту пропуску, а далі – пішки, десь два кілометри. Звісно, незручності є, але живемо. У жодному з господарств немає свиней, а було 136 голів. На продаж ніхто не тримав, в основному – для себе.

Земля чутками повниться

Ситуація з африканською чумою в Охрамієвичах все більше обростає чутками. Перевірити чи спростувати деякі з них, спробувала газета.

Чутка №1: Ніяка то не африканська чума, а звичайна „рожа”

Чутки, про те що начебто ніякої африканської чуми в Охрамієвичах не було, а свиня хворіла звичайною бешихою, в народі «рожею», давно вийшли за межі села. Поговорюють, що начебто у минулому році подібна „чума” спостерігалася у Тихоновичах Щорського району. Тоді просто знищили хрюшу, і все минулося. Що ж було підставою для таких розмов?
З`ясувалося, що з самого початку ветеринарний лікар у Охрамієвичах запідозрив бешиху у свинячому господарстві місцевого жителя, але за кілька днів стало очевидно, що симптоми хвороби дещо інші. Тоді ветлікар негайно звернувся до району, вони, у свою чергу, – до області і далі. „Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи надав висновок, що проведене дослідження зразків патологічних матеріалів від двох свиней, які належать громадянину Пилипцю, жителю с. Охрамієвичі, виявило африканську чуму свиней”, – говори-
ться у документі, який надало Корюківське управління ветеринарної служби.

Чутка №2. На щоденному ринку свинину продають з-під прилавка

Керівництво щоденного ринку це категорично заперечує, проте самі ж базарники, як кажуть, не для преси, розповідають, хто і по скільки збуває сала з м`ясом. Редакція й сама була свідком торгів „з-під поли”. „Фізично неможливо встежити за кожним, – говорить начальник управління ветеринарної медицини у районі Олександр Ващенко, – якщо б не було попиту, не було б і пропозицій. Люди повинні розуміти, що африканська чума – це не жарти. Для людини хвороба не несе глобальної загрози, проте рештки інфікованого м`яса здатні заражати домашню худобу, і це варто розуміти. Не кричати: „ґвалт” і хапатися за усі місця, коли вимирає живність, а думати, як попередити біду. Про це повинні думати любителі делікатесів, коли біля зони карантину купують неперевірену свинину».

Чутка №3. На ринку продавали м`ясо свої, маючи документи – з іншого району.

Минулої неділі на ринку продавалася свинина з Киселівки, по 75 грн. за кіло. Люди ж розповідають, що реалізовували м`ясо місцеві, маючи документи з іншого району, мовляв, необхідні дозволи у нас отримати неможливо.
У районному управлінні ветмедицини розповіли, що отримати документи можна, просто під час забою тварини повинен бути присутнім ветеринарний лікар, який має перевірити стан її внутрішніх органів. За словами Олександра Ващенка, у неділю на ринку дійсно продавалася свинина, у реалізатора були всі належні документи на товар. „Нічого протизаконного в тому, що донька продає м`ясо, вирощене матір`ю, немає, головне, що продукт перевірений і відповідає стандартам якості”, – роз`яснив ситуацію  Олександр Іванович.

Залишити коментар